Про нелегкий кусень хліба українських боксерів в США

Шосткинець Іван Редкач розповів про свою професійну кар’єру в Америці.

Упродовж останніх кількох років українські боксери-професіонали почали віддавати перевагу Америці, а не, як раніше, Європі. Якщо до того наші найкращі бійці торували шлях до титулів в Німеччині, Польщі чи у себе на батьківщині. То зараз більшість провідних боксерів віддають перевагу кар’єрі у США.

Одним із першопроходьців є Іван Редкач. Уродженець Сумщини ось уже кілька років живе та тренується в Лос-Анджелесі. Він дебютував на професіональному рингу восени 2009 року.

Про себе та свою кар’єру Іван Редкач розповів в інтерв’ю «Вголосу».

- Іване, найперше, як оцінюєте свою кар’єру в любителях?

- Протягом шести-семи років був у збірній України другим номером. На Олімпіаду не поїхав, оскільки програв у фіналі чемпіонату України Олександрові Ключку. Ми п’ять разів з ним зустрічалися у вирішальних поєдинках національного турніру, й в усіх я йому поступався: коли засуджували, коли програвав тільки одне очко. Мені постійно чогось не вистачало у поєдинках із Ключком – не знаю, чи фізичної, чи психологічної форми.

А на міжнародній арені не щастило з жеребом, адже вже на стартових етапах турнірів зустрічався з лідерами світового боксу. Останні мої змагання серед любителів відбулися у Маріуполі. Боксував з фіналістом чемпіонатів Європи та світу. Свого суперника я перебоксував, відправив у нокдаун, зламав йому ніс, але перемогу з різницею в один удар чомусь віддали йому.

- І Ви вирішили перейти у професіонали?

- Так, відразу після бою сказав тренерові, що хочу спробувати себе у професіональному боксі. Він відповів, що може посприяти у переговорах з промоутерською компанією братів Кличків. Але в Україні я починати кар’єру боксера-професіонала не хотів. З дитинства мріяв потрапити в Америку, саме там хотів спробувати свої сили.

- Щоб боксувати в Америці, одного бажання замало. Як Вам вдалося потрапити на заокеанський ринг? 

Мене познайомили з менеджером Едуардом Гумашяном. З ним ми спершу поспілкувалися інтернетом, після чого Едуард запросив мене на збори в Америку. Приїхав, потренувався у «мексиканських» залах, багато спарингував. Мені часто діставалося, адже мексиканці вирізняються величезним бажанням битися. З ними в рингу – те саме, що потрапити в клітку до тигра. Тим паче, мене від початку ставили в пари з досвідченими боксерами, чемпіонами світу. Було непереливки: в одному зі спарингів частину язика відкусив через те, що пропустив аперкот, на обличчі постійно були синці. Все-таки, щоб перелаштуватися із любителів у професіонали, потрібно багато часу. Потроху почав битися краще, перестав бути «мішком для биття», мене почали поважати, прийняли. В Америці можу в будь-який зал зайти, й мене усюди впізнають як хорошого боксера. Добитися цього було важко. Дуже багато боксерів їде в Штати й через деякий час, нічого не досягнувши, повертається.

- В Америку полетіли за свої кошти?

- Ні, всі витрати взяв на себе мій менеджер – дорога, харчування. Після двох місяців тренувань, я провів свій дебютний бій на професіональному рингу. Виграв його нокаутом у першому раунді. Повернувшись на Батьківщину, розповів усе тренеру, сказав, що в Америці мені дуже сподобалося,  хочу туди знову. А він образився, ми й досі спілкуємося не так щиро, як раніше. Прикро, він же мені – другий батько.

- Тренер хотів, щоб Ви залишилися в любителях?

- Можливо. В любительському боксі я вигравав у призера Олімпіади Тараса Шелестюка, фіналіста Ігор Дениса Берінчика. Але не міг чекати, прагнув боксувати, прогресувати. Шість років другим номером – мені це не подобалося, відчував, що мушу щось змінити. В любителях мені щось не вистачало – не таланило із жеребкуванням, сам десь недопрацьовував. З часом ті боксери, яких перемагав в аматорах, досягли хороших результатів. Я ж вибрав інший шлях.

- До чого найважче було звикнути в Америці?

- Після перших тренувань, бувало, лежав уночі в ліжку, дивився у стелю і думав: «Що я тут роблю, для чого сюди приперся?». Тренування були надзвичайно складними, а ще дуже хотів додому. Пізніше втягнувся. Усвідомив, що назад дороги немає. Я ж пообіцяв доньці повернутися з титулом чемпіона світу. Зараз уже не відволікаюся на ностальгію, працюю задля своєї мети.

- Професіональний бокс в Америці – це не лише спорт, а й шоу-бізнес. Щоб отримати право на великі бої, без популярності не обійтися. Чи цікаві українські боксери американським глядачам?

- Американцям ціка­вий бокс як шоу. Ось росіян­ин Руслан Проводніков свого часу сподобався місцевим глядачам: він, хоч і програв чемпіонові світу Тімоті Бредлі, однак показав видовищний бокс і дуже добре себе зарекомендував. Тому в його наступних боях було зацікавлене телебачення, а це вже зовсім інші гонорари. Головне – показати себе. Навіть якщо твої поєдинки наразі не показує ТБ, потрібно боксувати якомога краще й видовищніше. Адже телеканали часто відправляють на вечори боксу своїх людей, які спостерігають за спортсменами.

- Брати Клички билися в Америці, але не стали там популярними. Виступали там і Сергій Дзінзірук, і Володимир Сидоренко. Закріпитися їм також не вдалося. Навіть Андрій Котельник, якого засудили в бою з Девоном Александером, здавалося б, показав хороший бокс, але в Америці, так би мовити, не мав попиту…

- Щодо Котельника, то все пов’язано з його промоутером Доном Кінґом, якого вже не вважають супер-зіркою. Андрій справді дуже добре боксував з Александером, виграв у нього. Але Дон Кінґ не був зацікавлений у Котельникові. Він його використав, як гарматне м’ясо. Дону Кінґу потрібно було заробити грошей на цьому поєдинку, і він це зробив. Брати Клички були хорошими боксерами, але їхній стиль не цікавий американцям. Їм більше до вподоби манера введення бою Кріса Ареоли, який є агресивним панчером. А Клички не любили битися відкрито, вступати в «рубку». Вони завдавали ударів на дистанції, багато працювали джебом. Клички перемагали, але не давали публіці головного — видовища.

- Наостанок, що порадите молодим боксерам? Варто їхати в Америку чи починати кар’єру в Україні, а, набравшись досвіду, переїздити за океан?

- Не існує універсального рецепту, який би усім підійшов. У кожного своя ситуація, умови. Потрібно усе зважити і приймати рішення, відштовхуючись від реалій. Єдине, Америка – це мекка боксу і кожен хороший боксер рано чи пізно потрапляє туди. Адже в США найбільші гонорари, найкращі суперники. Щоби увійти в історію потрібно тут боксувати. А робити це одразу чи починати де-інде, це індивідуальна справа.

Олег Петрівський, «Вголос»

По тематике

Тарас Шелестюк: год простоя
18.07.2018 11:39

Тарас Шелестюк: год простоя

Сумской боксер рассказал, почему долго не выходит на ринг....

Успехи и поражения
08.08.2012 16:10

Успехи и поражения

Сумские спортсмены стартовали на лондонских Олимпийских играх по-разному...

04.04.2012 16:18

Боксер и биатлонистка — лучшие

Подведены итоги конкурса «Спортивная личность Сумщины» за 2011 год и определены лучшие спортсмены и тренеры области...

«Романтику» — боксерам?
29.02.2012 15:37

«Романтику» — боксерам?

На общественных слушаниях предложили превратить многострадальную «Романтику» в центр бокса... 14

Эксперименты братьев Шелестюков
22.02.2012 17:23

Эксперименты братьев Шелестюков

Сумские боксеры Тарас и Богдан Шелестюки перешли в более тяжелые весовые категории... 3

view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Мелодії любові та життя
Мелодії любові та життя
Концерты Сумська обласна філармонія
17.00
Художня виставка "Київська рисувальна школа Миколи Мурашка. Видатні постаті"
Художня виставка "Київська рисувальна школа Миколи Мурашка. Видатні постаті"
Выставки Сумський обласний художній музей ім.Н.Онацького
18
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
У Сумах пройшов благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ з нагоди Дня Конституції України
19
Суми. Вечірні враження
Суми. Вечірні враження
Суми. Вечірні враження
Суми. Вечірні враження
Суми. Вечірні враження
Суми. Вечірні враження
30
День вишиванки - 2022
День вишиванки - 2022
День вишиванки - 2022
День вишиванки - 2022
День вишиванки - 2022
День вишиванки - 2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.