Блоги

Наталія Редько: «Дозволяю, йди крізь мою душу…»

Запрошую прочитати поезію Наталії Редько, яка живе й творить у Бурині.

Сподіваюся, вірші молодої поетеси  сподобаються читачам …

Наталія Редько:

  • «Коли пишуться вірші, то спочатку думаєш,що пишеш їх про себе і для себе. І втішаєшся думкою, що головує в творчості «сам процес» , а задовільний результат, чи,не доведи Господи, визнання - взагалі «від лукавого». Але, коли перечитуєш з часом свій «віршований щоденник», розумієш, що самі - по собі, вірші - лише «напівфабрикати», а от якщо хтось прочитає, і зрозуміє, і проживе, і скаже : «о, Господи, я ж теж колись відчував те саме», або подумає: «це написано ніби про мене» - ось тоді вірш нарешті дозріває і набуває своєї стовідсоткової цінності… Ну, це, звичайно, лише моя особиста думка…»

*    *    *
Дозволяю, йди крізь мою душу,
Хочеш,то спочинь,а ні - транзитом…
Зупинятись силою не змушу.
Вас багато, де усіх подіти…
 
Залиши, як хочеш, подарунок,
А, як ні - на згадку можеш взяти…
Чарівний віконний візерунок -
Потаємних мрій ажурні грати.
 
Випадкові перехожі долі,
Вдача випадковості мінлива…
Ти ж бо, як зажди, без парасолі,
Бо, таких,як ти, кохає злива.
 
*    *   *
Жизнь без тебя - пустой бокал…
Стабильность замкнутого круга.
Жизнь без тебя - чужой вокзал,
Где ищешь в суматохе друга.
 
Застыла злость, как - будто лёд…
Тону в её зеркальной глади.
И даже ангел не найдет
 Меня среди ползучих гадин.
 
А ты - всего - лишь боль души…
И мы с тобою так похожи.
Проходишь мимо. Не спеши…
Слова обманчивы, но всё - же…
 
А мне нельзя любить, хоть плач…
Нельзя надеяться на случай.
Надежда, ласковый палач…
Прости, пусти меня, не мучай.
 
Жизнь без тебя - бокал пустой…
Но я другой не представляю.
Я лишь в мечтах своих  тобой
Пустой бокал переполняю.

*    *    *
От любовных баталий
Устают все когда-то…
Вот и мы приустали
И уже не солдаты.
 
Мы теперь ветераны -
Инвалиды отныне…
Не рубцуются раны,
Как ожоги Полыни.
 
Стали мы старикашки
Без порывов и взлётов…
И живём по - бумажке,
Состоим из расчетов.
 
Было дело, терпели,
После хлопнули дверью…
И зимой заболели,
Облучились неверьем.
 
Мы из детства удрали,
Сдав ключи от квартиры…
Быть живыми устали,
Значит, мы - дезертиры.
 
*    *   *
 
Весенний дождь печально -чист.
Лукаво шепчет он о том:
Как, вдруг, взорвётся первый лист,
Как все взорвёмся, оживём
Искристым трепетным огнём.
Из рук праматери-природы
Берём живую влагу, пьём,
И благодарны, и живём
Из века в век - рода, народы.
…Неугомонный ЧЕЛОВЕК -
Любимый блудный сын природы
 
*    *    *
Прости меня за то, что не звоню.
За малодушие моё прости и трус ость.
Я так боюсь услышать боль твою
И осознать очередную трудность.
 
 Подтасовав, рассовывать слова
В бесстыжей лжи, мол, всё преодолимо…
О, если б ты была … была  жива
И неизбежность прохромала мимо.
 
Я б душу к чёрту  Чёрту  продала -
В базарный день не много затянула.
Чтоб ты смеялась,праздников ждала,
Чтоб жизнь-воровка Жизнь твою вернула.
 
*    *   *
 
Як схоче Тенгрі - Небо,так і буде.
На волосінь підвішені згори…
Ми, чорно-білі іграшкові люди,
Кумедні ляльки шахової гри.
 
На  міцність нас щодня перевіряє
Ця волосінь - вібруюча струна.
Й свої обійми вічність  відкриває -
Палкі, мов сонце,темні, як труна.
 
*    *    *
Обіцянка в голосі бриніла,
Погляд пестив душу, обпікав.
І поволі відростали крила
Ті, що час вже ген-коли відтяв.
 
А надворі осінь-зливок світла,
Рай і пекло відчайдушних мрій.
Я до тебе зовсім ще не звикла,
І смакує медом слово «мій».
 
Золотавий біль,багряна втома
Мерехтить, пульсує, підійма.
Перекоти - поле невагоме -
Почуття, що коренів нема.
 
Птах кохання вільний  - тільки крила,
Як кришталь тендітні, осяйні.
Я їх не вагаючись розкрила -
I не розумію слова «Ні».

 
Цікаві матеріали читайте на сайті  ivanzhytnyk.com

view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.