Документального підтвердження того, що Климент Квітка (на фото - крайній зліва) народився у Хмелові не збереглося. Адже дві церкви, які були тут на той час, згоріли разом із архівами.
Пам’ять про родину Квіток залишилася у розповідях місцевих. Вчителька, дослідниця біографії Лесі Українки - Ніна Пономаренко – одна з них, живе у Хмелові. Вивчати життя Климента Квітки почала 20 років тому.
На цьому місці була хата Марії Фастівець
"Климентій Квітка народжується у сім’ї, де батько - з інвалідністю, некрасивий, грубуватий. А мати в нього - Марія Фастівець. Хвастівчиха - по-вуличному. Коли помер батько у Василя, в чоловіка Марії, то цього Василя вбили два брати за батьківську спадщину: хату й землю", - розповідає вона.
Говорить: майже дворічного Климентія Квітку матір перевозить у Ромни.
"Вона захворіла, тому хлопчика забирає родина Карпових, бездітна. Вони спочатку жили в Ромнах, а потім цього хлопчика везуть до Києва", - розповідає вона.
Досліджував життя та творчість Квітки і його земляк та науковець - Валентин Бугрим, який наразі мешкає в Києві.
"Дійсно Климент Квітка народився в селі Хмелові. це написав він сам у автобіографії. А коли жив у Києві, то під впливом родини, де він мешкав, він тоді написав, що народився у Києві", - зазначив він.
Хата родичів етнографа стояла в селі ще років 30 тому.
"Ми з вами перебуваємо поблизу місця, де, ймовірно, проживали родичі знаменитого Климентія Квітки. Саме прізвище - Фастівець Марія - говорить про те, що вона могла бути нащадком Климента Квітки. І жила тут ця мешканка з 1904 року. Проживала вона сама, але за свідченнями, ми знаємо, що мала двох синів. Яких, на жаль, знайти не можемо", - говорить бібліотекарка Хмелова Любов Москаленко.
У селі Біловод мешкає пра-правнучатий племінник Климента Квітки – Микола Квітка. Чоловік - на пенсії й нині вивчає свій родовід.
"Рід йшов із Хмелова. Омелько - син Василя Квітки, переселився на Пшінчене. Купив собі землю. Побудував хату, виростив двох синів. Звідси пішов його рід, з Пшінченого. Я не знаю за Квітку Василя, скільки в нього всього дітей було. Не було інформації такої. Був Клим, Омелько й ще один. Але ми його ім’я забули", - каже він.
Микола Квітка віршує, то ж склав поезію й про свого пращура: "А про Клима писали у пресі: хто такий? Чим займався весь вік? Та найбільше суспільство узнало, що він Лесі Косач – чоловік".
За словами Миколи Петровича, про Климента Квітку в родині говорили мало. Його рідний старший брат Віталій живе за 35 кілометрів, у Басівці. Тут із таким прізвищем ще 4 родини. Всі вони між собою - родичі. Є в Квіток, за переказами батьків, і заховані рукописи родини Квіток-Косачів.
"Привіз рукописи Лесі Українки. Вона дуже хворіла, не приїжджала на Пшінчене. До Хмелова, може, й приїжджала, я не пам’ятаю. А Климент приїжджав і привіз рукописи, їх закопали, бо - війна й боялися їх лишати. Де закопали – це батькова мати знала. Вони зробили скриньку, аби ж оббили її залізом, а тож та баба, мати казала, що не оббивали, бо не було заліза", - згадує нащадок Климента Квітки - Віталій Квітка.
Говорить: закопали глибоко, щоб ніхто не здогадався.
"У 1953 році приїхали з Києва на Пшінчене, а батька не було -у відрядженні. Одна була мати моя. Вона сказала, що чула, їй свекруха розказувала, де воно закопане. Але хтозна, де закопане. Оце і все. Й більше ніхто не приїжджав й не дзвонив", - додав він.
Пшінчене від Басівки - за три кілометри. Колись тут, за словами Віталія Квітки, мешкало понад сімдесят родин. Нині майже всі хати пустують.
Збереглася й хата, яку відвідував Климент Квітка у Пшінченому. У 1957 році її розвернули та поставили на фундамент. Більше нічого не змінювали.
У лісочку є родове кладовище Квіток. Зараз його побачити неможливо: засипане снігом.
"Я цього року його приведу до ладу. Випиляю. Відновлю всі могилки, які були тут, - дев’ять. Де дід тут, я знаю, а інших слід відновити. Оці всі ліси, все придбав Климентій Квітка. Він подарував своїм родичам", - говорить пан Віталій.
Климент Квітка пережив Лесю Українку на 40 років. Як і дружина, хворів на туберкульоз. Зібрав понад 6 тисяч українських народних мелодій, частину з них видав двотомником, який так і зветься "Народні мелодії з голосу Лесі Українки".
