Блоги

Спомин про Діда Мороза

Якось непомітно наближається Новий рік. Погода поки що не радує - переважно йдуть дощі. Та інколи про Новий рік хочеться згадати щось приємне. І згадуєш…

                                                     * * *

Викликає мене до себе директор ресторану Федір Федорович і каже:

- На Новий рік Дідом Морозом будеш.

- Та ви що!? - дивуюся. - Я ж без вусів і бороди. Не люблю їх носити…

- Це не відмовка. Ми їх тобі приклеїмо

- Що - клеєм?

- Ні. Не клеєм. Ебокситною смолою, - посміхнувся. - І в наступному році не треба буде нам Діда Мороза шукати. Хе-хе!

- Ага. Вам смішно, а - мені? -  ледве тамуючи обурення, але все ж таки спокійно запитую, щоб не розгнівити шефа. Бо він, коли «психує» себе не контролює. І такого дає прочухана, нам, його підлеглим, що ми розбігаємося хто куди. Я, зазвичай, до підсобки.

Та цього разу прагну не здаватися…

- Та й із  музичним слухом у мене не той…Не склалося ….Словом, слон на вухо в дитинстві наступив…

- Це не страшно. Головне, що слон тобі в дитинстві ще чогось не відтоптав…А  коли треба буде співати, магнітофон включимо… Знач, так…Базар закінчили. Бери слова, іди і вчи…Ага, ще одне…Підшукай собі для бал-маскараду Снігурочку…

Похнюпленим подибав я до буфету. Там - буфетниця Надя. Підійшов до неї та й кажу:

- Обнадій, Надійко…

Вона здивовано глянула на мене: «Чим обнадіяти? Ти ж знаєш скільки вже мені років…»

Її роки мене не цікавили й не бентежили. У мене своє - наболіле…

-  Тут така катавасія, - дивлюся прямо в її очі. - Федір Федорович примушує мене на Новий рік Дідом Морозом бути…А замість Снігурки тебе  запропонував, - дещо, правда,  кривлю душею, бо в дійсності шеф нікого не пропонував: - Каже: «Сходи до Надійки, домовся…»  Може, справді, ти б погодилася?

А що казати? Коли, окрім Надії, та ще офіціантки Снігуркіної, жінки в ресторані не працюють. Тут самі хлопці та чоловіки…

Надія так на мене подивилася, наче я з літаючого непізнаного об’єкту звалився…І впав прямісінько перед нею.

- Він не має ніякого права, мене, переможця соціалістичного змагання, заставляти працювати замість Снігурки! Я ж старша буфетниця! А Нінка Снігуркіна - хто? Проста офіціантка…І зарплата в неї менша…А мені ж до пенсії тільки три роки залишилося…

Червонію від цих слів.

- Надюшо, ти мене не правильно зрозуміла. Це ж директор, - знову кривлю душею.

- Ага, як каву в кабінет, так щоб я заносила…А як гроші заробляти, то замість якоїсь офіціантки…

І тут вона про свої тісні стосунки з Федором Федоровичем таке сказала, що електрик Петька  тільки й видихнув із себе: «Ну, блін…А я не знав, що ти така красуня!».

- Ага, колись, років з тридцять тому, була для Феді Федоровича «великою артисткою», а тепер ось - буду Снігуркою…Тьху-ти! Грець йому! - зовсім рознервувалася Надюша. - І яка вже з мене Снігурка! А-а-а…Я здогадалася. Вам Баба Яга потрібна. От і прийшов ти до мене, щоб умовити. Так!?

І такі круті слова додала, що моїми вухами запросто можна було б борщ підчервонити…

Вийшов спантеличений із буфету, попрямував до залу. І-о! За столиком  самотньо одинока дівчина сидить. Волосся пухнасте, розпушене. Ну, вилита Снігуронька!

- Вибачте, будь ласка, - чемно звертаюся до симпатичної відвідувачки. - Ви б не могли стати моєю Снігуронькою?

Аж раптом…Відчуваю як якась сила втискує мої плечі в тіло, а голова починає хитатися, мов маятник. Я ледь зиркнув і краєчком ока помітив якогось дебеляку, що безцеремонно прагнув перетворити моє чоловіче тіло в якусь аморфну суміш А що саме так станеться, я вже  не сумнівався.

- Котику, не треба, - почув лагідний, і як мені здалося рятівний голос красуні - незнайомки.- Він не залицявся до мене. Здається, він Снігурку десь загубив.

- Ляльку чи що?- запитує баритон.

І ледве вже видавлюю із себе:

- Це  наш директор, Федір Федорович, хоче, щоб я на Новий рік грав роль Діда Мороза. А мені ж - Снігурку треба, чи не треба? Я вже й сам не знаю…

- Снігуроньку мою забажав. Та я з тебе зараз такого Діда Мороза зроблю, - ще сильніше від цих  моїх слів чомусь  гнівається парубок, - що на Кащея Безсмерного станеш схожим!..

Ледве вирвався з його хижих пазурів. Слава Богу, все обійшлося  кількома синцями на моїх плечах.

А Снігуроньку я все ж таки знайшов!Після невдалих спроб розшукати її в ресторані, вийшов на вулицю, щоб заспокоїтися і зібратися з думками. Гульок, а під рестораном дівчина з довгою косою стоїть. Ну, вилита тобі Снігуронька! І… чомусь схлипує.

- Що трапилося? - відразу зачаровуюся її вродою, забуваючи про всі попередні невдачі.

- Та ось, - тихо відповідає, - на обох чобітках каблуки відразу повідлітали. Йти не можу…

Часу на роздуми не мав. Схопив дівчину на руки і швиденько поніс до взуттєвої майстерні, яка розташувалася за кілька метрів. Словом, рятівником став я…

На бал-маскараді в нашому ресторані ми із Сашею, так звали ту дівчину, були Дідом Морозом і Снігурочкою. Успіх - безперечний і неперевершений! І холостяцьке моє життя непомітно почало згасати…

…- Ми  йдемо на новорічний вечір, чи не йдемо?

Вибираюся із спогадів, дивлюся на свою любу Сашу і відповідаю:

- Звичайно, йдемо!А як же інакше!?

…Ми прошкуємо до школи, де наш онук Віталик і на два роки менша  онучка Віта, на бал-маскараді грають ролі Діда Мороза та Снігуроньки…

view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.