Як їм вдалося врятуватися і як житимуть далі – розповіли журналістам Суспільного.

Даші – 14 років. Там, де нині згарище, був її дім. Дівчина провела екскурсію руїнами власної домівки.

"Це ванна ось була, вона розбита. Там у нас була пральна машинка далі. Це плита, там таке ж все було з кухонного начиння. Холодильник он стоїть похилений, там кухонний гарнітур. Тут стіл, а поруч стільці. Далі йде зала. Там диван стояв, телевізор. Там був мій ноутбук. Тепер немає нічого, усе погоріло", - розповідає Даша.

Пожежу на власні очі дівчина не бачила: "Це було ввечері. Зателефонував дядько, їдьте в Луговку, тому що вже почало бахкати дуже. Ми ж усі поїхали".

Про те, що вони з донькою стали безхатьками, пан Олександр довідався наступного ранку.

"Думаю, приїду сюди, розтоплю, повправляюся й у брата розтоплю, бо парове там. Приїхав зранку, уже немає нічого. Оце в чому стою – отак і є. Лише паспорт зі мною лишився", - розповідає мешканець Великої Писарівки Олександр.

"Із Росії. Ось, де Росія, її видно ось. І на городі падало, отам був один приліт. А отам, казали вибухотехніки, ще багато лежить його у болоті й воно навіть не вибухнуло. Вони сказали, що оце город, пахота – далі не ставати, бо там невідомо що буде. Бо у воді воно м’яке, мул, воно не вибухає. Немає жорсткого зіткнення",- каже Віктор.