З 1 листопада 2014 року вступила у дію значна частина Угоди про Асоціацію України з ЄС.

Відбулось застосування Угоди у сферах політичного діалогу, зовнішньої та безпекової політики, юстиції, свободи економічного та галузевого співробітництва. Це забезпечить міцне підґрунтя для реалізації основної великої частини угоди — торгівельної, що створить нові можливості для українських виробників.

Ресурсна база для сільськогосподарського прориву

За даними Інституту проблем національної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, на сьогодні понад 70% території України — 43 млн.га — складають сільськогосподарські землі. Розорюється близько 54% території — 32,5 млн. га, в той час як у Франції — 32,1%, Польщі — 44,3%, Великій Британії — 24,1%, Німеччині — 33,1%, Нідерландах — 21,7%. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні є найвищою в світі.

Із загальної площі Сумської області (2,4 млн. га) землі сільськогосподарського призначення займають 73% — близько 1,7 млн. га. Їх розораність, за даними Державної служби статистики України, складає 71%. Природна родючість ґрунтів України є однією з найвищих у світі. Все це є базовими передумовами для розвитку такої галузі сільського господарства, як екопродукція, що користується великим попитом на європейському ринку. «Екопродукція — не лише модний тренд, але й масштабна інвестиція в здоров’я нації», — переконані експерти «Реанімаційного пакету реформ».

За підрахунками спеціалістів ННЦ «Інститут аграрної економіки», нині в Україні під органічними культурами зайнято 270 тис. га, проте обсяги споживання екологічно чистої продукції надзвичайно низькі й становлять лише 5,1 млн. євро (0,11 євро на одну особу). Для порівняння: у Фінляндії споживання на одну особу становить 15 євро. Попит на екопродукцію на ринку ЄС разом із родючими чорноземами, що займають 44% території України, може дати зелене світло вітчизняним сільгоспвиробникам на шляху до ринку ЄС.

У країнах ЄС також особливо цінується виняткова продукція, назва якої визначає регіон її походження. Наприклад, італійський сир «Пармезан», виготовлений в регіоні Парма, та іспанське вино «Херес», вирощене в однойменному регіоні Іспанії, не мають аналогів саме через унікальне походження. Приведення українського законодавства в харчовій галузі до вимог ЄС дасть змогу, наприклад, «Моршинській воді», ніжинським огіркам, херсонським томатам чи мелітопольським черешням стати відомими європейськими брендами. Європейці переконані, що саме така географічна прив’язка додатково захищає продукцію від підробок.

Якість та безпечність

Для того щоб бути конкурентними на ринку ЄС, 111 підприємств харчової промисловості Сумської області повинні будуть додатково попіклуватись про якість своєї продукції. Справа в тому, що сьогодні в Україні жоден із чотирьох контролюючих органів, які займаються питанням безпечності харчових продуктів, не гарантує її на 100%. «Український виробник має 2 точки контролю — перевірка сировини та власне готової продукції перед відправкою на продаж. А під час виробництва контролю немає», — говорить координатор інформаційної кампанії «Stronger Together» і експерт «Реанімаційного пакету реформ» Любов Акуленко.

В ЄС діє система HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points — аналіз ризиків і критичні точки контролю), яка дозволяє запобігати появі небезпечних чинників у харчових продуктах. Вартість її впровадження в Україні — 70-100 тис. грн. «Використання системи убезпечить і власників підприємств від низки ризиків. Наприклад, виробник поніс витрати на виробництво продукту: закупівля сировини, зарплата працівників, опалення, електроенергія тощо, а в процесі виробництва через хворого працівника в продукт потрапила кишкова паличка. В результаті кошти витрачені, а продукцію треба утилізувати», — аргументують в «Реанімаційному пакеті реформ» важливість упровадження європейської системи.

Однак необхідності проводити модернізацію негайно немає (звичайно, якщо компанія не планує найближчим часом виходити на європейський ринок). Перехідний період для гармонізації стандартів, наприклад, для підприємств малого і середнього бізнесу становить 5 років. «Ніхто не змушуватиме підприємства переобладнуватись під європейські стандарти. Виробники самі повинні будуть визначитись, як їм надалі розвивати свій бізнес і чи вкладати кошти у модернізацію зараз, пізніше, чи взагалі не вкладати їх», — говорить Любов Акуленко.

Після запровадження стандартів НАССР українці можуть не хвилюватись за якість продукції на торгівельних полицях, а вітчизняні підприємства сміливо готувати план збуту свого товару на ринок ЄС, що майже в сто разів більший за ринок України. Експерти переконані: адаптація українського законодавства до європейських стандартів відкриє додаткові можливості для вітчизняних експортерів та створить сприятливі умови для просування українських товарів на ринок ЄС.

Модернізація виробництва сприятиме залученню іноземних інвестицій, поліпшенню економічних показників та зростанню ВВП. Такий прогрес, своєю чергою, створить в Україні умови для наближення до європейських стандартів життя (у медицині, соціальній сфері, рівні заробітної плати) — подібно до того, як до цих стандартів наближалися східноєвропейські країни протягом останніх двох десятиліть.

Регіональний прес-центр ініціативи «Реанімаційний пакет реформ»