***

Ми всі помрем?

Бо хто ж ми є?

Дрібні піщинки

від землі...

Тихенько, мовчки

відживем?

Росою випадем

у млі...

Ми всі помрем -

комахи бідні...

Дрібні краплинки

у росі?

Чи вже й нащадків

ми не гідні

в оцій простій

земній красі?

Ми всі помрем?

Бо хто ж ми є?

Дрібні піщинки

ой, малі...

Невже хтось

ноги обітре,

а чи по стінці

розітре

на рідній  матінці - землі?

А, може, рано

помирати?

Та й не дрібні

комахи ми...

І досить скиглити,

стогнати...

СВОБОДУ треба

відстояти,

на захист стати

всім грудьми.

То й не помрем

на цьому світі,

перейдем в інший

світ колись...

Життя продовжать

наші діти...

За їх майбутнє помолись...

Одягне кетяги

калина...

...Та доля справді

непроста...

Вона у нас - в усіх

єдина.

І  УКРАЇНА  в нас -

ОДНА!...

Іван ЖИТНИК.

Фото Володимира ЛЯХА.