Блоги

Historia Barbuda. Пригоди земляного яблука

  Сьогодні складно уявити повсякденний раціон більшості європейців без картоплі. За своїми біохімічними властивостями картопля є головним джерелом калію для організму людини та містить вітамін С. Проте, до початку Великих географічних відкриттів, у Старому світі про цю рослину нічого не було відомо. Корінні жителі Перу та Болівії активно займалися її розведенням й охоче споживали в їжу. Більше того, давні інки могли використовувати картоплю для обрахунку часу, та навіть обожнювали її.

  Після відкриття «земляного яблука» іспанськими конкістадорами, знадобилося декілька століть, щоб агрокультура стала «своєю» на європейському континенті. Тут вона зажила слави «другого хліба» та рятівника бідноти від голоду. Деяким народам Центральної та Північної Європи навіть вдалося опанувати технологію виготовлення алкогольних напоїв з неї.

  Проте у пересічного селянина доби Пізнього Середньовіччя та Нового часу картопля нерідко асоціювалося з нечистою силою. Іноді занадто активне її насадження провокувало початок масових заворушень. А чи знаєте Ви, на які хитрощі довелося йти прусському королю Фрідріху Великому та французькому лікареві Антуану Огюсту Пермантьє для того, щоб побороти суспільні упередження стосовно бульби? Якими методами поширювали цей коренеплід російські монархи? Життя якого європейського народу назавжди змінила серія неврожаїв картоплі в середині ХІХ ст.? Що поєднує Руанду, Білорусь та Киргизстан? Де в Україні вперше з’явилася ця агрокультура? Яке місце посідає наша країна у світовій ієрархії картоплярства?
  На ці та інші запитання можна одержати відповіді у новому відео творчої групи проекту «HISTORIA BARBUDA» – «Пригоди земляного яблука»!

Любиш картоплю? Тобі сюди: 

view counter
view counter

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.