Блоги

Кросворди епохи Брежнєва

Перебираючи старі папери, натрапив на пожовклий аркуш з машинописним текстом під назвою «Правила составления кроссвордов». Він переніс мене в часи «розвинутого соціалізму», коли цензура засобів масової інформації була всеосяжною. Під невсипущим оком цензорів перебували навіть кросворди.

В сімдесяті роки співробітничав я з одною обласною газетою в Росії. Серед інших матеріалів подавав кросворди. Комп’ютерів тоді не було, автори виготовляли «хрестословиці» ручним способом.

 

Щоб виробники кросвордів не припускалися ідеологічних відхилень, їм в редакціях вручали  «правила складання кросвордів». Звичайно, «правила» ніким не були підписані, адже всім було зрозуміло, що цензури, як і сексу, в СРСР нема.  Але «правил» належало дотримуватись, інакше робота твоя виявлялася марною.

 
Ось деякі з правил. В кросворди не допускалися слова хоч якось пов’язані з релігією. Релігія, як і алкоголізм чи наркоманія, вважалася ганебним пережитком минулого, що скоро зійде нанівець. Тож нагадувати про неї не треба.

 
Не допускалшися в кросворди назви хвороб. Радянські люди жили радісно і щасливо. Нагадування про хвороби могло потьмарити оптимізм славних будівників комунізму.


В кросворди не можна було включати прізвища партійних діячів. Резонів тут кілька.

 
По-перше, кросворди – річ несерйозна, подавати в них імена вождів некоректно.

 
По-друге,  якщо допустити в кросворди прізвища, скажімо, Брежнєва чи Косигіна, то як бути з такими діячами як Хрущов чи Малєнков? Сусідство «праведних» з «грішними» принизить  «праведних». До того ж, на прізвища розвінчаних вождів завжди накладалося негласне табу, їх імена в ЗМІ майже не згадувались.


По-третє , «писаки», як називали журналістів партійні функціонери, навчилися використовувати підступний засіб – алюзію. Алюзія – прийом, коли робиться  натяк на певні обставини, особу тощо, з розрахунком на проникливість читача. Скажімо, які асоціації могли виникнути у читача, якщо б у кросворді слово «Ленін» стояло близько до слова «ідіот»? Зрозуміло, мається на увазі не назва психічного захворювання, яке вживати заборонено, а роман Достоєвського.

 
Алюзії в той час були головним болем цензорів. Доходило до смішного. Від Ролана Бикова вимагали змінити назву його дитячого фільму «Увага, черепаха!». Фільм вийшов після окупації Чехословаччини радянськими військами. Черепаха і Чехословаччина – збігаються дві перші літери. До того ж в фільмі є епізод, коли танк ледь-ледь не роздавив черепаху.


Окрім писаних заборон, пильне око цензора, а їм мимоволі ставав кожний працівник редакції, бо від цього залежало його благополуччя, вишукувало в кросвордах і іншу крамолу.

 
В один з кросвордів під назвою «Літературний» я свідомо втиснув прізвища та назви творів Кафки, Камю, Джойса, Беккета, Пруста. Твори цих письменників – надбання світової літератури. Дехто з них був Нобелівським лауреатом, але їх в СРСР не видавали або майже не видавали, оскільки їх творчість не мала нічого спільного з так званим «соціалістичним реалізмом». Радянські ідеологи вважали, що оті всі «плини свідомості», «самозвіти відчуттів», «драми абсурду», «екзистенціалізм» незрозумілі і чужі радянській людині, вихованій на соціалістичному реалізмі. Що являв собою творчий метод – соціалістичний реалізм, пояснив один радянський письменник: це вихваляння начальства в посильній для його розуму формі.


Кросворд «Літературний» до друку прийнятий не був. Обґрунтування редакції кумедне: занадто багато в кросворді письменників.


Зараз, коли кросворди складають машини а цензори після тяжкої праці пішли на заслужений відпочинок, спостерігається бум кросвордів. І слава богу.

view counter

Комментарии

teffscapo

 https://reviewingwriting.com/ 

Multumesc pentru articol. Foarte interesant.

Тамара

Неплохо, неплохо) 

view counter
view counter
view counter
view counter
view counter

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.