Для рускіх, де б вони не жили ( в Україні, Росії чи на Бродвеї) і громадянами б якої держави вони не були, це хоч і піррова,ганебна, але все ж таки перемога. Для політичних українців румунської, венгерської національності це, очевидно, поразка, бо в 2 світовій війні Румунія і Венгрія були союзниками Гітлера. Для євреїв, громадян України, це, очевидно, перемога. Бо, хоч рускіє, м'яко кажучи, завжди недолюблювлювали і пригнічували їх, але, перемігши Гітлера, Сталін врятував євреїв від фізичного винищення.

   Але що таке 9 травня для українців,не політичних, а етнічних, української нації в справжньому розумінні цього слова, а не так як написано в Конституції. Проблема в тому, що українці різні. Промивання мізків російською пропагандою на протязі століть не минулося даремно. Для українців, які брали участь в національно-визвольній боротьбі за незалежність України від Російської імперії, це поразка, бо з війни Росія вийшла не послабленою, а грізною силою, імперією зла для цивілізованого світу. А це означало хрест на прагненнях українців до незалежності. Для українців, які воювали в лавах Червоної Армії і для яких незалежність пустий звук, це, можливо, і перемога, тому що після війни вони отримували пайки, автомобілі, якими користувались і члени їх сімей. Це була привілегійована каста в СССР і тому лояльна до русского мира. Зокрема отримали автомобілі мій однокласник і його брат завдяки своєму дідові. Мені автомобіль не дістався, тому що мій дід загинув.

   В цілому ж українська нація від цієї перемоги російської імперії програла. Бо, якщо своїй колонії Індії британці пообіцяли незалежність в разі підтримки у війні, то українцям ніхто нічого не обіцяв.Ми як були колонією Росії, так і залишились і були приречені на знищення як нація. Тому що Брежнєв проголосив курс на створення "новой исторической общности- советский народ". Тобто на тотальну русифікацію, асиміляцію населення СССР. Ще б пару десятків років в складі "единой и неделимой" і від українського світу не залишилось би ні ріжок, ні ніжок. Трохи не встигли російські шовіністи.

   Все ж таки дещо було обіцяно українцям після війни. Я маю на увазі висловлювання вєлікороса маршала Жукова, який утопив у Дніпрі декілька сот тисяч щойно "освобожденных" і мобілізованих українців і прокоментував це так: "А что жалеть этих хахлов. Все равно после войны придется выселять их в Сибирь". То де ж тут перемога?