29.11.2008 14:077469
Кто такой Шапошник, спаситель Сумщины?
Просто читаем газеты и делаем выводы. Людина зі списку Чи можна відокремити бізнес від політики, або Як голова Сумської облради БЮТівець В’ячеслав Шапошнік сам собі довгобуд продавав Якщо аналізувати медіа періоду виборів останніх часів, то неминуче зауважиш: один із найбільш уживаних виразів — «кіт у мішку». Таким став формат перегонів: ми обираємо за списком, а в списку — «сюрпри–и–из»!
Просто читаем газеты и делаем выводы.
Людина зі списку
Чи можна відокремити бізнес від політики, або Як голова Сумської облради БЮТівець В’ячеслав Шапошнік сам собі довгобуд продавав
Якщо аналізувати медіа періоду виборів останніх часів, то неминуче зауважиш: один із найбільш уживаних виразів — «кіт у мішку». Таким став формат перегонів: ми обираємо за списком, а в списку — «сюрпри–и–из»! І чим більше депутати дбають не про інтереси держави та народу, якими, як ковдрою, вони незмінно прикриваються, а про те, як із влади зробити схованку для тих, хто вже перед народом завинив, та сходинку для тих, хто хоче грішити й далі, тим несподіванішими стають для нас склади рад. І тим гірше ті ради працюють.
Утім варто бодай спробувати розв’язати оті партійні мішки й зазирнути: які ж «коти» там сидять? І зробити це можна. Хоча б на прикладах тих, хто вже отримав владу і тепер мріє про більшу. Вони вже — на виду. І можна зауважувати особливості їх кар’єри, бізнесу, вчинків — і робити висновки. Можна вивчити документи, які супроводжують діяльність владців. А у них, якщо зазирнути, так багато написано...
А хто в домі господар?!
В’ячеслав Шапошнік, голова обласної ради та лідер БЮТу Сумщини — з підприємців. Але зовсім не з тих, хто примкнув до партійних списків винятково через солідний внесок до партійної каси. Він багато років доводив свою громадянську активність, очолюючи місцевий осередок «Яблука», що, віддамо належне, активно виступав проти зловживань тодішнього голови обладміністрації Володимира Щербаня. Згодом став активним БЮТівцем, і на парламентських виборах очолив обласний виборчий штаб партії.
Зі зростанням лідерства стало помітним і зростання «керівних проявів». Така собі зневага до «нижче сидячих», намагання довести «хто тут головний». Тобто школа комсомолу, яку В’ячеслав Шапошнік закінчив свого часу в Москві, дала йому більше задатків менеджменту, аніж комунікацій. У сенсі спілкування він завжди програвав тодішньому голові партійної організації, згодом — народному депутату Іванові Сідельнику. Можливо, останньому допомогла практика компартійної роботи. Оскільки більшість активного нині старшого покоління родом звідти — із комсомолу та компартії, то, власне, це не привід для осуду. Проблема в іншому — як хто користується здобутим багажем.
В’ячеслав Шапошнік, обійнявши посаду голови облради, у когось викликав явну прихильність, у когось — навпаки. Але згодом стало зрозумілим, що навіть однопартійці не завжди схвалюють його. Порівняно із Сідельником, який намагався будувати подобу демократичних стосунків, Шапошнік прагнув домінувати. Втім невдоволення місцевих однопартійців було, кажуть, швидко подолано однопартійцями немісцевими. Чому, певно, були причини.
Отож очоливши представницький орган області, В’ячеслав Шапошнік, здавалося, чи не найбільше перейнявся тим, аби довести, хто в домі господар. Саме з його приходом почалося гостре протистояння ради та адміністрації. Особливо дошкульним для пана голови ради був період, коли виконавчу владу області очолив Павло Качур. Ну важко було виглядати авторитетом на тлі політика та адміністратора, вищого на кілька голів! Попри всі намагання. Але ж яку втіху мав пан В’ячеслав, коли однією з версій усунення Качура назвали його конфлікт із обласною радою (читай — Шапошніком).
Не всі колишні соратники з виборчої боротьби оцінили і кадрові підходи очільника ради.
А київські журналісти, які працювали на виборах 2004 року і об’їздили Сумщину, добре запам’ятали «гарячий» прийом у Тростянці. Там відбувалися відверті порушення закону. Наприклад, бюлетені, перед тим, як потрапити до окружної комісії, завозили «для перевірки» до районної адміністрації. Саме у Тростянці було найбільше побиттів спостерігачів і вільно почувалися найманці, які приїхали на Сумщину «коригувати» вибори. «Кришував» те беззаконня тодішній голова райадміністрації Микола Березін. Він благословив і рішення не пустити журналістів до приміщення адміністрації. От не пустити — і все. Сам Микола Березін від того не постраждав — нині він депутат обласної ради. Та що й казати: правоохоронні органи тоді багатьом багато чого пробачили, самі були у густому пушку. Але сумчани ті події пам’ятають. І дивуються, як сьогодні великий демократ БЮТівець Шапошнік призначив пана Березіна керувати апаратом ради.
Звісно, можна казати (як люблять це робити на всіх депутатських рівнях), що про партійну приналежність не треба згадувати, коли йдеться про інтереси громади, що тут усе має визначати професійність. Але, схоже, визначає все не лише вона.
Сам собі режисер
Політика з означенням «українська» на сьогодні має значні особливості. Приклад? Депутатам та держслужбовцям начебто не можна мати власний бізнес. А у нас добрі молодці йдуть у депутати саме для того, щоб власний бізнес розвивати. У цивілізованому світі бояться, аби їх не впіймали за корупційну рученьку. А у нас корупційні контакти — «традиційні стосунки між діловими людьми». Наші політики стають такими «самими собі режисерами: якщо щось зрежисують у державі (області, місті...), то саме так, аби з отого «щось» було добре собі.
...На одному з сумських каналів повторюється реклама, що пропонує придбати житло у новобудові на вулиці Черепіна, 60. Картинка дому така мила!.. Втім мешканці навколишніх будинків стверджують, що не завжди варто вірити тому, що бачиш.
Сучасна історія цього дому почалася 2002 року, коли приватне комерційне підприємство «Антей» придбало дві недобудови. За вказаною адресою — незавершений дитячий садок, а ще недобудоване житло неподалік. Загальною вартістю — 43 тисячі гривень.
Тут наша розповідь неминуче розділиться на дві історії: першої та другої недобудов.
Отже, право власності на другу (житлову) недоспоруду у 2007 році перейшло ТОВ «Маркетинг–центр ЛТД». А згодом об’єкт було продано одній із будівельних фірм міста. За ціною, що «трохи» відрізняється від ціни покупки, — два мільйони гривень. Причому, згідно з документами, ТОВ офіційно отримало лише 600 тисяч. Решту комерційна структура отримувала готівкою, будматеріалами тощо — без належного оформлення та оприбуткування.
Власне, про другий будинок ніби й усе. Окрім того, що ті будматеріали, якими розраховувалися з ТОВ, йшли зокрема й на спорудження дому № 60. І все оте будівництво, за висновками податківців, «відповідає критерію сумнівності».
Тепер повертаємося до недобудови–дитсадка. За названою адресою дитячий заклад мав розміщуватися згідно з генеральним планом розвитку Сум. Але новому власнику вдається, застосувавши ряд процедур, цільове призначення будови змінити. Тепер замість дитсадка мав вирости житловий будинок із відповідною ринковою вартістю за кожен квадратний метр. Погодьтеся, це більш вигідно, ніж якийсь дитсадок.
Утім житло побудувалося не відразу. Недобудова стояла кілька років, поки навколо неї не почався рух. Щоправда, не будівельний, а фінансовий. І тут доведеться трішки вдатися до арифметики.
Засновник фірми «Антей» вносить у статутний фонд підприємства 931 тисячу гривень готівкою. У той же час підприємство отримує кредит у Сумській філії ВАТ «МКБ» на суму 1,2 мільйона гривень. Перераховує «Антею» кошти і ТОВ «Маркетинг–центр ЛТД», згідно з договором про дольову участь у будівництві, — понад 703 тисячі гривень. Врешті зібрані кошти — 2 мільйони 268 тисяч 279 гривень — перераховують генеральному підряднику, ТОВ «Прима–Сумбуд». А той розділяє цю суму і в свою чергу перераховує двом субпідрядникам: ПФ «Ікар» та ТОВ «Світанок». Дія досить дивна з огляду на те, що обидва субпідрядники на той момент уже були фактично банкротами. Відповідно, жодних будівельних робіт здійснювати й не починали. Отже, гроші пропали? Але ж «пробі!» ніхто не кричав і претензії нікому не пред’являлися. Отже, гроші не пропали?
Уся ця арифметика, певно, мала б зацікавити правоохоронні органи. Чомусь не зацікавила. Може, тому, що засновником та власником «Антея» був уже знайомий нам В’ячеслав Шапошнік, а засновниками ТОВ «Маркетинг–центр ЛТД» — він же та його дружина Ірина. Остання за сумісництвом — ще й керівник даного ТОВ, депутат Сумської міської ради і не просто депутат, а й заступник голови земельної комісії. Після цього повідомлення читача вже не повинен здивувати той факт, що право власності на об’єкт за адресою Черепіна, 60 перейшло саме ТОВ. А в жовтні 2007 року земельна ділянка розміром 1,27 гектара за тією ж адресою передана в оренду товариству.
Зрештою, будувати почали. В’ячеслав Шапошнік уже очолив обласну раду. Політична програма–мінімум була, так би мовити, виконана, настала черга виконувати й бізнес–програму.
Але спокійним будівництво не склалося. У листопаді минулого року лист із великою кількістю підписів надсилається до прокуратури області, Юлії Тимошенко — як партійному лідеру Шапошніка та голові обладміністрації Павлу Качуру. Мешканці дванадцятого мікрорайону обурювалися порядками на будівництві: за тривалий час робіт майданчик не обгороджений, дороги розбиті, каналізаційні колодязі відкриті й забиті сміттям, у прилеглих будинках постійно відсутня гаряча вода... «Житловий будинок будується з уже використовуваних матеріалів невідомого походження й інакше, ніж «халабуда», його мешканці нашого мікрорайону не називають. Цегла, яка використовується для зведення стін будинку, має специфічний хімічний запах...» Так, так, це про отой будинок, мила картинка якого зараз присутня в рекламі.
Інспекція державного архітектурно–будівельного контролю у Сумській області у березні цього року перевіряє будівництво. Начальник управління В’ячеслав Руденко робить письмовий висновок: виявлено застосування будівельних матеріалів, що вже знаходилися у використанні; надані ксерокопії сертифікатів на будівельні матеріали не відповідають фактично застосованим; величина опори плит перекриття на зовнішні стіни занадто велика; через відсутність водовідведення з даху стіни руйнуються, виникли вертикальні тріщини; змішана конструктивна схема будівлі з застосуванням цегли і стінових панелей недопустима... Висновок: «Будівництво ведеться з порушенням будівельних норм і не може бути пред’явлене для прийняття в експлуатацію без усунення вищезазначених зауважень».
Як твердять фахівці, усунути заявлені зауваження можна було, лише розібравши будову і склавши її по–новому. Подібні роботи зафіксовані не були. Але вже у липні будинок прийнятий держкомісією, серед членів якої поставив, зокрема, підпис і згаданий В’ячеслав Руденко. Що ж, певно, недоліки якимось чином все ж зникли...
На закінчення розповіді про цікавий будинок ще невеличка деталь.
Поки квартири ще тільки продаються, офісні приміщення вже діють. Наприклад, згідно з договором, понад дев’яносто метрів площі орендує комунальна установа «Сумський обласний центр відпочинку, оздоровлення та туризму». Ціна цілком прийнятна, порівняно невисока — 5540 гривень — без комуналки, охорони тощо. Комунальна установа утворена недавно, 22 лютого цього року, і належить Сумській облраді. Орендодавцем же значиться донька голови обласної ради. Вона, щоправда, ще першокурсниця Інституту прокуратури Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого, але, бач, як уміло долучається до бізнесу...
* * *
Ось такі собі незначні епізоди із життя політиків української доби. На жаль, часто громадські організації, від яких можна було б сподіватися контролю за діяльністю владних осіб, замість конкретики, займаються «осудом взагалі». Та й правоохоронні органи так само часто «взагалі» борються із корупцією та зловживаннями.
Але ж прийдуть якісь нові вибори, і всім нам доведеться не взагалі, а цілком конкретно знов довіряти комусь свою долю. То чи не варто поговорити більш предметно про тих, хто режисує наше життя?
Отож — продовжимо?
Іван ПЕЛЕХІВСЬКИЙ
Форум
Сейчас на форуме
Зарегистрированных 2
Гостей 1441
Администраторов 0
Статистика
Всего тем на форумах 170342
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 64991
Последний зарегистрированный пользователь helpcenter.sumy
Гiсть
Часть вторая. Продолжение похождений бравого спасителя.
Людина зі списку-2
Отримати посаду голови облради і вирішити проблеми. Свої
Почавши тиждень тому розглядати деякі сторони буття «людини зі списку» — голови Сумської облради В’ячеслава Шапошніка, ми не мали на меті виступати в ролі слідчих чи, боронь Боже, суддів. У кожного — свій хрест. Але в сьогоднішньому політичному безладі, за ймовірності нових виборів, видається необхідним визначити, на які ж типові хвороби можуть страждати владні мужі. Будь–хто «зі списків». Адже громада цілком вправі знати все про них — тих, хто береться облаштовувати життя українців у більшому чи меншому масштабі.
Як свідчать «історії хвороб», найтиповішим захворюванням для українського політикуму є перетворення отриманої влади на приватний бізнес. І взятий нами приклад зайвий раз це підтверджує.
Копієчка до копієчки
Кажуть, незабаром в Україні буде, як за кордоном: посадовці декларуватимуть і свої доходи, і свої видатки. Наче законопроект відповідний готується, й у разі його прийняття кожен із нас буде знати, скільки чиновник заробив, скільки витратив, і цифри ці порівнювати.
Наразі в деклараціях є тільки доходи. І вони свідчать, що В’ячеслав Шапошнік є справді успішним бізнесменом. Так, він засвідчив у декларації, що минулого року його доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності склали 2 мільйони 69 тисяч 20 гривень. Зарплата — 179 791 гривень, отже, заробляв голова обласної ради близько п’ятнадцяти тисяч на місяць. При цьому, втім, потребував матеріальної допомоги, — мабуть, живеться йому все ж сутужно. Тож минулого року В’ячеслав Шапошнік, як він сам задекларував, отримав 29 916 гривень такої допомоги, — у середньому майже дві з половиною тисячі на місяць. Гей, маленький українцю, чи не хотів би ти такої зарплати, як оця скромна матеріальна допомога очільника ради?
Ще В’ячеслав Шапошнік має непогані активи: розмір його внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств, установ, організацій складає, за декларацією, 4 мільйони 42 тисячі 860 гривень. Бо ж він є засновником ВАТ «Роменський пивоварний завод», ПП «КВІДСІФ», ТОВ «Центр–тепло», ТОВ «Маркетинг–центр LTD», ТОВ «Омега–С», ТОВ ПКК «Сумський папір», ТОВ «Центр комп’ютерних досліджень»... Ще подружжю Шапошніків належать чотири магазини в Сумах, а також — у Ромнах...
Керівником однієї з названих фірм — ТОВ «Маркетинг–центр LTD», як пам’ятає читач із минулого матеріалу, є дружина Шапошніка Ірина. А керівником «Омеги–С», наприклад, є Руслан Харченко, з яким В’ячеслав Шапошнік організовував ще обласний осередок «Яблука». Це чудово, коли в тебе є друзі–соратники! І засновувати бізнес — теж добра річ. Ось тільки чи не забагато рішень приймалося щодо суб’єктів підприємницької діяльності, власниками яких, прямо чи опосередковано, є Шапошнік та його близькі родичі, за час, коли поважний бютівець обіймає посаду голови обласної ради?
Земля — всьому основа
Тільки за 2006—2007 роки вісім «земельних» рішень Сумської міської ради та два розпорядження голови Сумської райдержадміністрації стосувалися фірм, що перебувають у колі інтересів Шапошніків — В’ячеслава та Ірини. Бо ж, нагадаємо, пані Ірина є депутатом Сумської міської ради й активно працює в земельній комісії.
Наприклад, два з тих рішень міськради давали згоду (дозвіл) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Один — на розробку проекту відведення земельної ділянки 0,3 гектара під розміщення оздоровчого центру навпроти Сумського будинку природи. Чотири — на надання ділянок в оренду.
Хто там із підприємців скаржиться, що влада не йде назустріч малому бізнесу? Бачте ж — неправда!
Водночас Сумська райдержадміністрація дала дозвіл «Маркетинг–ценру LTD» на збір матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок площею по 0,98 гектара кожна на територіях Садівської та Бездрицької сільрад — під будівництво ресторанно–готельних комплексів.
Але все це — для справи. А ще ж є й особисте життя. Для нього теж потрібне місце під сонцем. А тому сесія Сумської міської ради надає 0,1 гектара землі у власність Володимиру Петрошаку, а ще йому ж у оренду — 0,08 гектара. Голова Сумської райдержадміністрації своїм уже цьогорічним розпорядженням від сьомого березня надає у власність по 0,1 гектара землі на території Косівщинської сільради Ірині Шапошнік та Євгенії Петрошак, а 0,05 — Людмилі Переварусі. Відразу наказує видати цим людям і державні акти на право власності. Інше розпорядження від того ж числа надає Людмилі Переварусі ще одну ділянку , вже на території Садівської сільради — 0,12 гектара.
Вас дивують невідомі прізвища? Не турбуйтеся, — це все та ж родина. Володимир Петрошак — батько Ірини Шапошнік. Євгенія Петрошак — мама дружини голови облради, Людмила Переваруха — сестра Ірини. До речі, мама й сестра мешкають у Ромнах. Але ж мало що, може, у вихідні їздитимуть поратися на своїх ділянках під Сумами?
Серед документів про фінансові інтереси Шапошніків зустрічаємо ще один, доволі симптоматичний. Рішення Сумської міської ради від 27 лютого цього року про включення нежитлового приміщення на вулиці Кірова,18 до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2008 році. Мовляв, це приміщення орендує «Маркетинг–центр LTD», отож, хоче його викупити. Площа об’єкта — 14,9 квадратних метра. Що ж це?
Як зазначено в інших документах, на вулиці Кірова, 18, квартира 1 мешкає Шапошнік В’ячеслав Іванович. Отже, підприємство дружини орендує квартиру, де живе чоловік? Оригінально, але може бути. А оскільки площа самої квартири більша, то, пояснюють нам, йдеться про вхід до під’їзду. Та стривайте, а як же Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», за яким таке приміщення є неподільним майном, перебуває в сумісній власності всіх мешканців і не підлягає відчуженню? Закон законом, а п’ятнадцять метрів площі — теж статок. Хіба ж хороші бізнесмени від нього відмовляться?
...Недарма, мабуть, в отому, на початку згаданому проекті, що декларуватиме доходи–видатки чиновника, закладають умову, аби він зазначав не лише статки свої та своєї родини, а навіть віддалених родичів, — якщо він тим майном регулярно користується. Тоді хоча б приблизно можна буде уявити, чим же володіють наші владні мужі. От тільки сумнів: хто проголосує за те, аби такий проект став законом? Адже голосувальники, схоже, — переважно ті, хто й прийшов до влади, аби свої достатки множити приховано.
Мати, що хочеш мати, і за це нічого не мати?..
Під час останньої президентської виборчої кампанії дуже багато часу було присвячено обговоренню питання, чи може обранець народу мати в біографії судимість. І частина політикуму та електорату — особливо помаранчеві, до яких входив і обраний В’ячеславом Шапошніком БЮТ, сходилися: не може! Звісно, якщо судимість ця не політична, як у Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола. Банально побутові–злочини — крадіжки шапки з перехожого чи там зґвалтування, або ж банально–економічні, як ухиляння від сплати податків, позбавляють людину морального права висуватися на владні пости. Бо навіть якщо судимість вже відбута чи скасована і перестає бути юридичним фактом, вона все ж лишається фактом біографії.
Але, зрештою, чого в житті не буває, — каже інша частина нашого електорату. Може, помилки молодості, може, біс поплутав. Людина покарана — і поготів, хай хоч і політикою займається! З цією думкою теж можна згодитися. Але у будь–якому випадку краще знати: а що ж скоїла та людина? Просто аби розуміти: чого від неї можна чекати?
Коли ми маємо «сліпі» виборчі списки невідомих нам людей, такі знання недоступні. А варто зобов’язати партії хоча б про першу двадцятку оприлюднювати докладні дані. У тому числі й про всілякі «притягнення»: коли; за що; як це співвідноситься із політичною позицією особи, декларованою на той час?
Саме пам’ятного 2004 року Зарічний суд міста Суми, розглянувши 1 квітня у відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно Шапошніка В’ячеслава Івановича, виніс постанову звільнити його від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обставин.
Все добре скінчилося, і варто порадіти за людину, яка уникла покарання за незначну провину. Бо справа дійсно дрібна.
Будучи тоді фінансовим директором ПВКП «Антей», В’ячеслав Шапошнік, як свідчать документи, разом зі своїм керівником «занизили реальну суму податкових зобов’язань з ПДВ», аби не сплатити до бюджету 2112 гривень. Всього лише! Керівник підписала неправдиву декларацію та посвідчила її відбитком печатки, а «Шапошнік В.І., підробляючи підпис головного бухгалтера, підписав її від імені М. і надав до ДПІ м. Суми». При цьому, встановив суд, він усвідомлював, що декларація містить завідомо неправдиві відомості і що він підробив підпис діючого головного бухгалтера, «а тому така декларація є підробленою, що він і бажав».
Звичайно, цей злочин не спричинив тяжких наслідків. І суд задовольнив подання старшого слідчого прокуратури Сумської області О.Г.Кравцова про звільнення Шапошніка від кримінальної відповідальності та закриття справи щодо нього. Тим більше, що «Шапошнік В.І. не перешкоджав розслідуванню даної кримінальної справи, розкаявся у скоєному, ...раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має поганий стан здоров’я...». Отож суд постановив, що Шапошніка не можна вважати суспільно небезпечною особою.
Хепі–енд! От тільки знову виникають запитання. У документі сказано: «раніше не притягався». А от сам В’ячеслав Шапошнік у своїй анкеті для оформлення допуску до державної таємниці, яку заповнював, посівши місце в обласній раді, у графі десятій — щодо факту притягнення до кримінальної відповідальності написав: «Притягався в 1998 році, м. Ромни, ст.. 148–2, ч.2». Ця стаття, пояснимо для нефахівців, так само стосується ухиляння від сплати податків та, як результат, ненадходження коштів до державного бюджету.
То скільки ж судимостей у нього реально було? Чи не надто симптоматичним є для цієї людини ухилення від сплати податків? І чи є десь публічний документ, у якому В’ячеслав Шапошнік засвідчує всі свої більші чи менші відповідальності, — аби виборець, та й депутати облради, які обирали його головою, чітко знали його біографію і можливі ризики при допуску такої людини до влади?
Бо ж вердикт про суспільну безпечність було винесено судом щодо фінансового директора маленького підприємства. Але коли людина отримує владу, то, кажуть, реально змінюється. І до неї вже слід підходити з іншими мірками. Чи не так?
Втім, можливо, до наступної нашої публікації В’ячеслав Шапошнік зробить свою біографію, як зараз кажуть, прозорою для електорату.
Іван ПЕЛЕХІВСЬКИЙ
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1286/219/45502/
Гiсть
И наконец последняя на сегодня, однако наверно не последняя с жадностью Шапошника в будущем, статья о нашем спасителе. Обратите внимание как в статьях прошлись по Сумским валстям, которые вместе с этой читой разворовывали город.
Людина зі списку–3
Вікно для Сумської облради, або Чим відрізняється «ПластАл» від «АлПласту»?
Сьогодні — наша заключна розповідь про деякі особливості діяльності очільника Сумської обласної ради В’ячеслава Шапошніка. Не тому, що його бізнесова чи політична біографії цілком висвітлені, власне, ми й не мали на меті описувати їх вичерпно. Лише поставити запитання, що стосуються публічної особи і можуть бути цікавими для громади. Гадаємо, їх поставлено достатньо, аби виборці, та й правоохоронці, відчули потребу знайти на них відповіді.
А тепер — кілька запитань на завершення.
Чому детективна агенція ремонтом зайнялася?
Будь–яке приміщення потребує ремонту. Тим паче те, де сидить влада: як–не–як, зустрічають за вбранням, і представницький будинок не має виглядати убогим. Тож цілком природно, що навесні цього року до ремонту вирішила вдатися й обласна рада. У травні тендерним комітетом було оголошено про проведення процедури закупівлі за бюджетні кошти робіт із капітального ремонту адмінбудівлі. А менш ніж через місяць вже з’ясувався переможець тендеру з виготовлення віконних блоків.
І вже тут починають з’являтися дивні речі.
Участь у згаданому тендері беруть дві структури: ТОВ «Завод «ПластАл» та ТОВ «Охоронно–детективна агенція «Альфа». Прикметно, що ліцензії на здійснення будівельних робіт та сертифікатів якості на віконні блоки «Альфа» не мала. А значить, не відповідала кваліфікаційним вимогам. Тобто, відповідно до пункту 61 Тимчасового положення про проведення тендерів, закупівлі на держкошти і т.п., обумовленого Постановою Кабміну від 28 березня цього року, брати участі у тендері не могла.
Але чи то документація тендерним комітетом ради була розроблена не досить конкретно, чи члени цього комітету дещо перевищили свої повноваження, та «Альфа» допускається до участі в конкурсі. Зрештою, як її відсторонити, якщо учасників — усього два?! І якщо одного зняти з конкурсу, то торги не відбудуться і всю процедуру доведеться повторювати спочатку. Клопітно, знаєте...
Зрозуміло, у напруженому конкурсі виграє «ПластАл». Обласна рада укладає договір із переможцем на суму 840 тисяч гривень. Згідно з такою вартістю робіт один віконний блок коштує близько шести з половиною тисяч гривень. Але вже через кілька днів з’являється додаткова угода на фінансування даних робіт — ще на 400 тисяч, тобто «одне вікно = десять тисяч». Підставою для перегляду ціни стала надана «ПластАлом» довідка Сумської торгово–промислової палати щодо підвищення цін на комплектуючі для вікон.
Але... Головне управління держказначейства України в Сумській області на той час додаткового платежу не пропустило. Адже, згідно з умовами, зміна цін за угодою можлива лише в разі надання довідки Торгово–промисловою палатою України.
Тим часом справа рухається, проводиться тендер ще за двома лотами: з капітального ремонту приміщення та устаткування віконних блоків. І знову — от таке дивне бажання у детективів побудувати! — участь у торгах бере ТОВ «Охоронно–детективна агенція «Альфа». Є й другий учасник: ТОВ «Завод «АлПласт». За дивним збігом, схожими є не тільки назви заводів — учасників тендеру, а і їх юридична адреса і навіть основний засновник та директор Михайло Антоненко. І знову ж, за дивним збігом, саме «АлПласт» виграє лот.
Устатковувати віконні блоки у облраді виявили бажання аж чотири підприємства, з них два — вже відомі з попереднього лоту. І переможцем стає — хто б ви думали? Так, той же «АлПласт». Відразу назвемо суми, на які було укладено договори підряду. На капремонт — 1 мільйон 320 тисяч гривень. На демонтаж старих та встановлення нових вікон — 1 мільйон 377 тисяч гривень.
У подальші нюанси вникати не будемо. Гадаємо, кваліфіковані будівельники зможуть дати висновок, скільки такі роботи коштують реально. Якщо, звісно, хтось побажає залучити до даної справи експертів. І якщо взагалі хтось захоче вникнути у питання, хто ж був зацікавлений в описаних «дивах» організації ремонту облради.
Хто запитуватиме далі?
Чому в попередньому абзаці пролунали сумніви щодо подальшого розгляду порушених нами питань? Бо ж, звернемо увагу, всі ті речі, про які розповіли ми у своїх матеріалах, не є якимись ретельно закритими. На них не накладено грифів секретності і вони не перебувають під сімома замками. Тож, думається, місцевим правоохоронцям бодай певні моменти мали потрапити в поле зору і викликати зацікавленість.
Утім після публікацій «УМ» лід дещо скрес, й інтерес до діяльності голови Сумської облради таки з’явився. Як повідомили наші джерела у правоохоронних органах, на Сумщину виїхала комісія Служби безпеки України, яка має намір вникнути в порушену тему. Будемо сподіватися, що ніякі чорні коти дорогу перевіряючим не перебіжать, і наше скромне бажання отримати відповіді на поставлені запитання таки здійсниться.
Турбуємося ж загалом про інше. Останнім часом в Україні лунають дедалі категоричніші заяви про боротьбу з корупцією та зловживанням владою. А структури, покликані не лише говорити про це, продовжують не бачити явних речей. Між тим, сфери, у яких слід шукати порушення, ніби відомі всім: земля, комунальна власність, тендерні процедури...
Іван ПЕЛЕХІВСЬКИЙ
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1291/219/45669/
Гость...
А картинки смотреть тут:
http://www.politexpert.in.ua/print.php?type=N&item_id=1278
В один день с УМ опубликовано.
Белый
Гость... написал:
Так это, выходит, Федорина с Хоруженко выступили в качестве санитаров леса или информационных киллеров (кому что больше по вкусу).
Гость... написал:
Практически никак. Я вот думаю, какое стечение обстоятельств должно произойти, чтобы такая же серия появилась и про Гену. Имею такое желание - увидеть. :roll:
Влад
Белый написал:
Выборы мэра.
Тогда такого начитаемся о шалостях Гены. Судя по слухам и сплетням, которые ходят в городе, и рассказам в бизнес кругах тех кто давал откаты, Гена давно Шапку переплюнул.
гoсть
Белый написал:
Для Минаева такая честь не светит никогда, потому что вместе должны стечь следующие обстоятельства:
- грант на разоблачение коррупции (меньше десяти штук не предлагать)
- подходящая в партийном отношении власть (своих мочить не будут).
А если еще и ОГА за спиной, то можно рассчитывать не только на публикацию в местной газетёнке типа Панорамы, но и в УМ.
гость2
Вот это война компроматов я понимаю! Но где же ответный ход БЮТ? Тут недавно некий Петренко из обларады нарисовался, которому как я понимаю перепал от Шапошника кусок недвижимого имущества. А за что спрашивается? Ему ведь по должности просто положено соорудить хоть что-нибудь в ответ. А не видно ничего, кроме форумного спама. Единственно, чем запомнился, так это даму какую-то тут из ОГА слил, да еще бывшего друга. А Хоруженко свое заработал, без слов.
Гoсть
Гость... написал:
А картинки что надо! Где-то я такие фотографии уже видел...
Продаём через форум? По чём штука? А дизайнеру что перепало, пирдык под зад?
Гoсть
Продажа состоялась здесь
http://dancor.sumy.ua/node/54682&sid=19042bd380de7880b8a1cffa927d45d4