Півострів пігмеїв
Замислив прорив
І, як панацею,
Державу створив.

«Ми будемо жити
Неначе в раю!» -
Товкли неофіти
Ідею свою.

Парламент, закони
Зробили на ять,
Штампують закони
Аж іскри летять.

Стараються ревно,
Завзято. Аж глядь -
Працюють даремно,
Закони лежать,

Не ловлять лосося,
Качок і вужів.
Як мух розвелося
Державних мужів.

Юристів палата,
Нардепів вже тьма,
Законів багато,
А їжі нема.

«Парламент до біса! -
Кричать дикуни, -
Ні м’яса, ні риса!
А де кавуни?

Навіщо ораву
Обрали ми цю?
Доручимо справу
Вождю-мудрецю!»

І скальпи з нардепів
Зняли уночі,
Щоб даром не їли
Народні харчі.

А суддів, міністрів,
Державну братву,
Пустили зі свистом
Під ніж на жратву.