«У зв’язку з інтересом громадськості до розгляду судом клопотань органів досудового розслідування у кримінальному провадженні відкритому за фактом побиття журналіста в м.Суми, вважаємо за доцільне повідомити наступне.

Органи досудового розслідування звертались до слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми з клопотаннями про надання тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю, по кримінальному провадженню відкритому за фактом побиття журналіста Положія Є.В., але за результатами розгляду в задоволенні таких клопотань було відмовлено.

            Основними мотивами такої відмови було те, що слідчий суддя в таких категоріях справ, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, повинен не допускати необґрунтованого втручання в права і основоположні свободи людини і громадянина, і надавати тимчасовий доступ лише тоді, коли слідчий доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

При цьому, не можна залишати поза увагою  того, що обраний слідчим спосіб передбачає втручання у приватне життя невизначеного і багаточисельного кола осіб, які здійснювали телефонні з’єднання в період часу та на території, які зазначені в клопотаннях. Але, вказаний підхід органів досудового розслідування суперечить принципу юридичної визначеності, який притаманний Європейській Конвенції з прав людини, є невід’ємною частиною національних правових систем,  на якому базується принцип верховенства права та який встановлює, що закон повинен захищати тих, хто не порушує закони.

            Слідчим не було доведено можливість використання всіх отриманих відомостей як доказів, а також, що втручання у права і свободи громадян буде виправданим і в результаті проведеного аналізу отриманої від оператора телекомунікаційних послуг інформації слідчим будуть встановлені особи  причетні до вчинення злочину відносно Положія Є.В., тобто, що може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням.

            Крім того, в клопотанні не наведено жодного обґрунтування на підтвердження того, що причетних до вчинення злочину відносно Положія Є.В. осіб неможливо встановити в інший спосіб, як і не було цього доведено слідчим та прокурором в  судовому засіданні.

            Оскільки мова в клопотаннях велась про центр міста, через який проїжджають, проходять, в якому працюють, перебувають, відвідують, проживають чи відпочивають тисячі громадян і всі з мобільними телефонами, доказове значення можливо б мала лише кілька таких з’єднань, але переважна більшість отриманих з’єднань не мала б взагалі жодного відношення до справи, отже, обґрунтованість доступу саме до цієї переважної більшості телефонних з’єднань слідчим не доведено, тобто, було б необґрунтованим втручанням у приватне життя  в сфері відносин людей між собою.

            Таким чином, слідчим не доведено обставин, які згідно з ч.6 ст.163 КПК України, є визначальними для слідчого судді під час прийняття ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю.

            Під час прийняття рішень слідчі судді Зарічного районного суду м. Суми керувались виключно законом та практикою Європейського суду з прав людини».