За попередніми даними, приблизно між 1:00 та 5:00 два дрони типу «Шахед/Герань/Італмас» влучили в центральну частину головного будинку та в прибудинкову територію перед його західним фасадом. На місці виявлено численні уламки й ознаки того, що бойова частина містила картеч, повідомив сумський архітектор Ігор Титаренко, який обстежив пам’ятку після влучань, про що написав на своїй сторінці у фейсбуці.

За його словами, комплекс має статус пам’ятки архітектури з охоронним номером 3768-сМ та включає чотири об’єкти: головний будинок (І пол. XIX ст. – 1893 р.), винний склад (1893 р.), флігель (1880-ті роки) та казарму робітників економії (1886-ті роки).

Наразі головна будівля зруйнована орієнтовно на 90%. Збереглися лише зовнішні стіни та підвал. Потужна вибухова хвиля та пожежа повністю знищили дерев’яні конструкції, інтер’єри й декоративні елементи. Цегляні деталі фасадів уціліли частково, але перебувають у критичному стані та потребують негайного укріплення.

Елементи покрівлі рознесло територією комплексу, а дослідити інші споруди заважав їх занедбаний стан. Станом на 20 листопада проводилися лише роботи з ліквідації наслідків пожежі. Будь-які відновлювальні заходи відсутні.

Історична довідка про садибу

Найповніший опис комплексу належить історику архітектури Віктору Вечерському, який дослідив Лифине у своїй монографії «Спадщина містобудування України». За його даними, садиба Хрущових є унікальним зразком історичної садибної архітектури та сформована з двох частин: парадного та господарського дворів.

Архітектура головного будинку

Головний будинок був дерев’яним на цегляному фундаменті й зведеним у 1830-х роках. У 1880-х він набув сучасного вигляду: фасади обклали цеглою, а на даху з’явилися вежі та люкарни у стилі французького неоренесансу. Споруда мала симетричні фасади, глибокі лоджії, наріжні ризаліти, складний декор та двоколірне пофарбування.

Вечерський описував садибу як об’єкт високої художньої цінності, а сам комплекс як «архітектурно-ландшафтний ансамбль», у якому зберігся етнографічний характер Слобожанщини.

Планування та ландшафт

Панська садиба стояла на висоті над ставом, до якого спускався фруктовий сад з центральною алеєю. Навпроти головного будинку був флігель, на заході — господарський двір, на схилах — теплиці. Поруч у 1890-х роках збудували винний склад, парові млини та виробничі споруди економії.

Завдяки рельєфу місцевість отримала назву «Лебединська Швейцарія».

Історичний контекст

Лифине (історично Лихвине, Лиховщина) вперше згадується у 1778 році. У XIX столітті хутір перейшов у власність Олександра Дмитровича Хрущова — громадського діяча ліберального напряму та приятеля Тараса Шевченка. Частину кріпаків він відпустив ще до реформи 1861 року.

Тарас Шевченко в Лифиному

У червні 1859 року Тарас Шевченко перебував у садибі Хрущова. Він жив у флігелі, а не в головному будинку, і створив тут кілька малюнків та поетичних творів, зокрема вірш «Ой на горі ромен цвіте». За спогадами, у Лифиному поет виконав низку портретів, серед них — дружини Хрущова.

Розквіт та занепад

У 1880–1890-х роках садиба переживала піднесення: звели спиртовий завод, цегельню, нові господарські споруди, докорінно перебудували садибний будинок. Після 1917 року маєток націоналізували, а в радянський період частину комплексу було втрачено, включно з флігелем, де перебував Шевченко.

Культурна цінність

Садиба Хрущових є частиною нерухомої культурної спадщини, що формує історичний ландшафт Лебединщини. За висновками Вечерського, подібні об’єкти потребують системного дослідження та фіксації, оскільки можуть зникнути безслідно через занедбання або руйнування.

Правовий статус ділянки та подальша доля об’єкта

Згідно з даними Державного земельного кадастру, ділянка належить державі та перебуває в оренді фізичної особи. Від цього залежить подальший шлях пам’ятки:

1. Консервація та укріплення — у разі зацікавленості держави й орендаря.

2. Втрата статусу пам’ятки — якщо об’єкт визнають таким, що не зберіг ознак, його можуть виключити з реєстру. Це відкриє шлях до нової забудови.

Необхідні дослідження та фіксація руйнувань

Архітектори рекомендують провести 3D-сканування, фотограметрію та LIDAR-зйомку для максимально точного документування нинішнього стану комплексу. Такі дослідження формують базу для майбутнього відновлення.

Фіксацію руйнувань у Лифиному виконали представники архітектурної спільноти Сум у межах науково-дослідної роботи №0125U000440 за підтримки ДКТР Сумської ОДА та Лабораторії моніторингу української спадщини NeMo: Ukrainian Heritage Monitoring Lab.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!