Політичні репресії в Україні у розпалі. Спробувавши свої сили в гучних справах Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших представників політичної верхівки, влада почала переслідування політично активних громадян, які дратують її  самим фактом своєї небайдужості.

Яскравим прикладом цього є арешт Олега Однороженка, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, одного з лідерів громадської організації “Патріот України”. Історик відомий в Україні та за кордоном, автор численних досліджень став жертвою спланованого політичного переслідування. Затриманий 5 липня 2012 року, в Києві, він був звинувачений у нанесенні у 2009 році тяжких тілесних ушкоджень  громадянинові Корнєву. Та обставина, що власні свідчення Корнєва є єдиним доказом слідства, не можуть не вказувати на сфабрикованість справи. На це вказує і те, що  потерпілий не може вказати на “співучасників” групового побиття, а правоохоронні органи іх і не шукають, обмежуючись кримінальним переслідуванням О. Однороженка. Проте, таких “доказів” виявилось цілком достатньо для судді Київського районного суду м. Харкова Наталі Єфименко, яка вирішила залишити О. Однороженка під вартою. Апеляційний суд Харківської області залишив цей присуд у силі.

Суд не звернув уваги на відсутність вагомих доказів з боку обвинувачення, на позитивні характеристики, на клопотання про звільнення під заставу від Інституту української археографії та джерелознавства, восьми народних депутатів, “Просвіти” та інших представників українського суспільства. Аргументи суду чітко свідчать про політичну мотивацію судового рішення.

Аргументуючи вибір для О. Однороженка такого запобіжного заходу як утримання під вартою, суд виходив з того, що підслідний нібито переховувався від слідства, і, перебуваючи на свободі, може вплинути на розслідування і на потерпілого Корнєва.

Про абсурдність подібних аргументів може свідчити той факт, що до свого арешту О. Однороженко не отримував жодної повістки. Вони не надходили ані на адресу, за якою він був зареєстрований, ані на місце його роботи. Іншими словами, людина просто не знала про те, що у відношенні до нього розпочато слідство. Що ж стосується звинувачення щодо можливого впливу О. Однороженка на слідство, то під час засідання апеляційного суду слідчий прямо заявив, що слідство вже практично завершене і єдине, що залишилося зробити, це ще один раз допитати підслідчого. Тим не менш, така відповідь не завадила апеляційному суду підтвердити попереднє рішення про утримування О.Однороженка під вартою.

Сюрреалістичне відчуття викликав той факт, що під час судового слідства суддя Київського районного суду Харкова Н. Єфименко, здогадалася заявити про те, що О. Однороженко використовував свої наукові відрядження до Польші, для того, щоб переховуватися від слідства. Цей безпрецедентний цинізм викликав відповідь з Інституту історії Варшавського університету, де О. Oднороженко провів три місяці, як стипендіат  відомого фонду "Каса Jуzefa Mianowskiego”. За дивною логікою судді, українські вчені користуються престижними міжнародними стипендіями лише тому, що очікують, що за рік або два проти них буде розпочато кримінальну справу! Керівництво Інституту історії Варшавського університету направило офіційний лист до Харківського апеляційного суду, у якому відкинуло це безглузде звинувачення і вимагає офіційних пояснень з цього приводу. Польські колеги О. Однороженка кваліфікували це як акт суто політичного характеру.

Засідання Апеляційного суду Харківської області, єдине відкрите засідання у цій справі, нагадувало фарс. Суддя пані Шелестун навіть не могла приховати свого роздратування численними клопотаннями і висловила невдоволення тим, що адвокат О. Oднороженка так докладно спростував звинувачення  суду попередньої інстанції і вказав на численні процесуальні порушення, які, відповідно до чинного законодавства, мають спричинити скасування судових рішень. Ні матері О.Однороженка, ні представникам Інституту, в якому він працює, не було надане слово. А коли було оголошене нове рішення, то частина, у якій мали бути викладені мотиви, згідно з якими це рішення приймалось, просто не була зачитана. Хоча у цьому немає нічого дивного, бо неможливо обґрунтувати таке рішення виходячи з правових норм.

Ця справа є вочевидь сфабрикованою, бо вона не має нічого спільного з правосуддям. Влада застосовує звичайну радянську формулу, коли політичні переслідування зображуються як кримінальні справи.

Арешт О. Однороженка є сигналом для нас. Якщо беззаконня стає правилом вже на стадії попереднього розслідування, то ми можемо лише здогадуватися, на який фарс перетвориться судовий процес. Ця справа є типовим прикладом політичних репресій в Україні. Лише належним чином реагуючи на це, можна запобігти остаточному урізанню демократичних свобод і перетворенню України на нову Білорусь.

Political Repressions in Ukraine: Kharkiv Case of Oleh Odnorozhenko

Political repressions in Ukraine move into high gear. Having tried their hand in high-profile cases of Yulia Tymoshenko, Yuri Lutsenko and other representatives of political upper circles, authorities started to persecute politically active citizens who represent various views and irritate them with the very fact of their un-indifference. The arrest of Oleh Odnorozhenko, Doctor of Sciences (History), a senior official of the Mykhailo Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and one of the leaders of “Patriot of Ukraine” public organization, is a spectacular example. A historian known in Ukraine and abroad, author of numerous books falls another victim to a motivated political persecution. Detained on 5 July 2012, in Kyiv, he was accused of assertedly inflicting trivial injury on a citizen named Kornev, in 2009. The fact that Kornev’s own testimony is the only proof of O. Odnorozhenko’s supposed involvement in the event indicates that the case is entirely trumped up. Besides, the injured doesn’t know other participant and law-enforcement authorities aren’t looking for them, confining themselves to criminal persecution of O. Odnorozhenko. During the court session regarding the measure of restraint, Natalia Yefimenko, a judge of the Kyivsky District Court of Kharkiv, decides, on the ground of such an accusation, to imprison O. Odnorozhenko for two month until completion of the judicial investigation. It should be noted, that both sessions have been closed-door ones. The Court of Appeal of Kharkov Region confirmed the sentence.

Neither the lack of evidentiary support in behalf of the accusation, nor the numerous petitions for bail from the Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies, eight People's Deputies of Ukraine, and “Prosvita” society have been taken into consideration, as well as references from the place of work. Arguments of the trial clearly indicate a political motivation of the legal proceedings.

Thus, main reasons for imposing the strictest punishment measure for the period of pre-trial investigation were that O. Odnorozhenko, assertedly, had been avoiding the investigation and, if not detained, can exert an influence on the investigation or threaten Kornev. The absurdity of avoiding investigation is most obviously illustrated by the fact that, prior to his arrest, O. Odnorozhenko never received any summons. They did not arrive neither to the place of registration, nor to the place of work. In other words, the person had no idea that there was some investigation going on in relation to him. Concerning the accusation of influencing the investigation, during the appeal court session, the investigator himself stated, in answer to the judge’s direct question as to investigative actions left to carry out, that the only thing left to do is to take O. Odnorozhenko’s testimony once again. Nevertheless, such an answer hasn’t prevented the Court of Appeal from confirming the previous decision.

A surreal feeling is stirred up by the fact that during judicial inquiry the judge of the Kyivsky District Court of Kharkiv, N. Yefimenko, ventured to say that O. Odnorozhenko used his academic trips to Poland as a way to lee from investigation. This unprecedented cynicism provoked a turbulent respond from the Institute of History at Warsaw University, where O. Odnorozhenko spent three month as a scholarship holder of a well-known foundation 'Kasa Jуzefa Mianowskiego.' According to the judge’s weird logic, international organizations award scholarships to Ukrainian scientists in anticipation that in a year or two there would be criminal suites filed against these people! Institute of History leaders and O. Odnorozhenko’s research supervisor in Warsaw sent official letters to Kharkiv Court of Appeal, dismissing this preposterous accusation and reserving their option to apply for official explanations from the State of Ukraine. Polish colleagues qualified this as a sign denoting political nature if the case.

The session of The Court of Appeal of Kharkov Region, the only one that was held as an open sitting, resembled a farce. The president judge, Mrs. Shelestun, couldn’t even conceal her irritation at the application for appeal and voiced her discontent that O. Odnorozhenko’s lawyer had in such detail rebutted accusations laid by the court of previous instance and pointed out numerous procedural infractions, which, according to the current legislation, should entail disaffirmation of court decisions, if only on the procedural grounds. Neither O. Odorozhenko’s mother, nor representatives of the institution he works at have been given the floor. And, when reading out the new decision, the statement of reasons hasn’t been announced. No surprise here: it is simply impossible to ground this application of the severest possible measure on legal arguments.

This is obviously a framed-up case, since it has nothing in common with justice. Authorities use a usual soviet formula, when political persecutions are portrayed as criminal cases.

O. Odnorozhenko’s arrest is a tell-tale incident. If lawlessness rules at the stage of pre-trial inquiry, we can only guess what a farce the trial on the merits would turn into. Here we got another typical example of political repressions in Ukraine. A proper respond should be given to prevent a definitive cut down of democratic freedoms and turning Ukraine into a new Belarus.