Віддати останню шану Герою зібралися рідні, керівництво громад, священнослужителі, друзі, військові, побратими та небайдужі мешканці. Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, скорботою та болем у серці від непоправної втрати, земляки прощались із Захисником.

Спільна молитва за упокій душі Андрія лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.

Захисник народився 10 серпня 1981 року. Навчався у Дібрівській школі. Рано розпочав працювати. Його знали як щирого, відкритого, працелюбного чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. Його поважали й любили друзі, колеги, знайомі.

Свій бойовий шлях Воїн розпочав ще у 2015 році, коли боронив Схід нашої країни.

У перший день повномасштабного вторгнення Андрій без вагань став до лав Збройних Сил України та був призваний на військову службу Роменським військкоматом.

Він був гідним Воїном, вірним присязі, відважним захисником, справжнім патріотом. Захищав України на найзапекліших напрямках. За сумлінну службу, відданість Батьківщині та особисту мужність Андрій ПЕТРИЧ мав нагороди.

26 травня 2025 року від отриманих бойових поранень, внаслідок бойових дій під час виконання службових обов'язків старший навідник 1-го мінометного взводу мінометної батареї 152-го окремого батальйону територіальної оборони старший солдат Андрій Віталійович ПЕТРИЧ помер.

Андрій – справжній український Герой, який ціною власного життя відстоював свободу та незалежність України!

Андрій ПЕТРИЧ мав родину. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Його діти втратили не просто тата — вони втратили справжнього Героя. Людину, яка показувала приклад сили духу й нескореності.

Захиснику назавжди 43…

Світла пам’ять та вічна шана Герою України!