Микола народився 22 травня 1971 року в місті Глухів. Навчався у ЗОШ №5, а згодом здобув спеціальність механіка в Глухівському агротехнічному коледжі СНАУ. Після навчання проходив службу у військово-морському флоті — служив на підводному човні, де проявив себе як відповідальний та стійкий військовий.

У мирному житті Микола працював у різних сферах: у лісгоспі, на хлібозаводі, в поліції, згодом — у Києві. Захоплювався риболовлею, мав хист до будівництва, самостійно ремонтував техніку та будинок — мав, як кажуть, «золоті руки». Усе, за що брався, робив на совість.

Його знали як спокійну, добру та працьовиту людину. Ніколи не був сварливим, завжди готовий прийти на допомогу. Особливою любов’ю був сповнений до своєї родини — дружину завжди поважав і оберігав.

Навесні 2025 року, попри вік і життєві випробування, Микола мобілізувався до лав Збройних Сил України, розуміючи, що має стати на захист Батьківщини. Його останній дзвінок до дружини був 9 липня: «Ми йдемо копати окопи. Не хвилюйся. Зв’язку не буде…»

Ці слова назавжди залишаться в її серці.

Микола Ломикін загинув як справжній воїн — на передовій, виконуючи бойове завдання. Його смерть — велика втрата для родини, друзів, побратимів і всієї громади.

Виконавчий комітет Глухівської міської ради висловлює щирі співчуття усім рідним та близьким загиблого героя. Разом з вами схиляємо голови в скорботі та вдячності, повідомили в мерії Глухова.

Світла пам’ять Герою. Вічна шана та слава.

Спочивай з миром, Миколо. Україна пам’ятає.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!