Наш земляк пішов захищати рідну землю добровольцем і загинув 16 червня 2026 року під час виконання бойового завдання біля Бачівська.

Провести Олексія в останню путь прийшли найрідніші люди, знайомі та небайдужі жителі громади.

У заході взяли участь представники влади та побратими з Державної прикордонної служби України, які пліч-о-пліч із Олексієм захищали рубежі рідного краю.

Присутні вшанували пам'ять земляка хвилиною мовчання, багато хто не стримував сліз.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють глибокі співчуття родині Олексія Гламазди.

Немає слів, щоб полегшити горе рідних, але відданість воїна рідній землі ніколи не забудеться.

У пам'яті всіх, хто його знав, він назавжди залишиться доброю, чуйною та надійною людиною, яка завжди була готова підставити плече.

Світлий спомин про захисника житиме в наших серцях.

Олексій народився 11 квітня 1988 року в Глухові. Тут минули його дитинство та юність. Перші життєві уроки він отримував у стінах НВК №4, а згодом здобув професійну освіту в Глухівському професійно-технічному коледжі.

До початку великої війни Олексій шукав свій шлях у мирних професіях: працював водієм таксі, згодом охороняв об'єкти аграрного підприємства на Чернігівщині. Коли ворог підійшов до кордонів, він прийняв тверде рішення бути ближче до дому й родини - повернувся до Глухова, працював вантажником у місцевому супермаркеті.

Проте обов’язок перед країною та прагнення захистити найрідніших покликали його на передову. 6 червня 2024 року Олексій Гламазда добровільно вступив до лав Державної прикордонної служби України. Він тримав оборону на рубежах Есманської громади, а останнім часом виконував бойові завдання в районі Бачівська.

16 червня 2026 року став для воїна фатальним. Олексій перебував на позиціях, коли ворог завдав підступного удару безпілотником. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.

Знайомі, друзі та колеги згадують його як людину з надзвичайно добрим серцем, чуйного та надійного чоловіка, який завжди був готовий підставити плече у скрутну хвилину.

У цивільному житті Олексій обожнював автомобілі, але найбільшим його захопленням і сенсом усього існування була сім'я. Разом із коханою дружиною Анею вони були знайомі майже все життя - ще з тих пір, як їй виповнилося 11 років. Вони були нерозлучними. Олексій до останнього подиху залишався на зв'язку з дружиною. Напередодні ввечері вони ще довго спілкувалися, будували плани на мирне майбутнє, мріяли обвінчатися в церкві...

Ворог перекреслив ці мрії, залишивши без люблячого батька 8-річну донечку Анастасію, для щастя якої Олексій робив усе можливе.

У захисника залишилися донька, дружина, батько.

Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, побратимам та всім, хто знав і шанував Олексія Вікторовича Гламазду.

Розділяємо ваш біль та сумуємо разом із вами, повідомили в мерії Глухова.

Вічна пам'ять і слава Герою, який тримав небо над рідною землею!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!