У кожного міста є серце. У Запоріжжя — воно давно хворіє й майже зупинилося. Колись живий, теплий, культурний організм – Народний дім – на вулиці Поштовій, 71, сьогодні в суцільному занепаді. Розбиті шибки, графіті на стінах, сміття у приміщеннях, від яких тхне брудом та порожнечею. Але, можливо, нарешті з’явився шанс на відродження, якого давно чекає історичний центр Запоріжжя.

Народний дім не звичайна споруда. Це один із символів міста, зведений у 1901-1902 роках на державні кошти для масових зібрань. Заклад, що пам’ятає голоси поетів та акторів початку минулого століття, аплодисменти глядачів, кроки січових стрільців. У 1917 році тут, тоді це була Пушкінська площа, запрацював місцевий осередок товариства "Просвіта", позаяк просвітяни висунули претензії міській управі щодо отримання будівлі для своїх потреб та були підтримані представниками українських політичних сил та громадських об’єднань. 

У Народному домі читали лекції, крутили перші кінофільми. Це був простір, де місто говорило із собою. І де звучала українська мова, коли панувала інша.

За часів СРСР дім залишався культурним простором, тут був музей та архів міста, очолювані відомим краєзнавцем Яковом Новицьким. А аж до 1990 року розміщувався кінотеатр.

Занепад спіткав будівлю, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, у 2000-х. А власник, який отримав право на історичну пам’ятку 2011 року, так нічого й не зробив, навіть не для реставрації, а для її збереження. 

З того часу стан будівлі викликає обурення містян та потік питань до місцевої влади. Остання ж своєю чергою час по часу обіцяє повернути дім громаді. 

І ось в розпал великої війни запорізька мерія знову оголосила про такий намір. Ба більше, заявляє, що є певні зрушення щодо викупу будівлі. Начебто процес стартував: є заява від власника, оцінка вартості і плани щодо Народного дому. Його хочуть знову зробити громадським простором.

На площі 2500 квадратних метрів можуть розмістися бібліотека, медіатека, кав’ярня, музей, коворкінг, концертна, кіно-і конференц-зали, " зробити там можна багато-багато чого", кажуть в мерії. Але до цього будівлю ще треба привести до ладу. Як зазначила очільниця Запоріжжя Регіна Харченко, це не менший виклик, ніж повернути будинок у власність міста: "це реконструкція, це роботи, це кошти, це ресурси, це 2,5 тисячі квадратних метрів".

Утім, міська влада вважає, що реалізація проєкту під час війни цілком доречна, бо повернення об’єкта у власність міста і створення з нього "великої точки позитиву" для запоріжців стане "перемогою всієї України". Адже це продемонструє: в то час коли ворог намагається перетворити країну на руїну, українці дбають про історичні пам'ятки і надають їм другого життя.

®