І цього разу у головній ролі — місто Суми. За сценарієм чергового фейкового трилера, місто от-от капітулює, військові тікають, чиновники вантажать коробки в багажники, а над площею Свободи вже розгортається триколор. Проблема лише одна — Суми як стояли, так і стоять. Ніхто нікуди не тікає, бо, як не дивно, ніхто не збирається здаватися.
Новий виток старої маячні
Вкиди про «підготовку до здачі міста» — не новина. Їх крутять циклічно, як дешеву мильну оперу. Змінюються тільки назви міст. Учора — Куп’янськ, сьогодні — Суми, завтра — Львів? Та хоч Антарктиду згадайте, ефект той самий: викликати страх і паралізувати віру в оборону.
Пропагандисти малюють апокаліпсис: оточення, зламані укріплення, вивіз техніки. Усе це подається із зухвалою впевненістю, що викликає лише одне питання: хлопці, ви точно не сценаристи дешевих трилерів з 90-х?
Реальність: місто живе і працює
Поки російські «аналітики» уявляють евакуацію, у Сумах діти навчаються, комунальники латають дороги, а військові — стоять на своїх позиціях. Так, є загроза. Так, напруга висока. Але паніки немає. Тому що Суми вже бачили обличчя війни — у 2022-му — і навчилися дивитися йому прямо в очі.
Інформаційна атака — як підривна робота по тилу
Завдання цих фейків — не захопити місто фізично, а отруїти розум тих, хто в тилу. Щоб хтось у Києві, Полтаві чи Дніпрі злякався й почав сумніватися. Щоб мама на заході України телефонувала синові на фронт і питала: «Синочку, а Суми справді здають?».
Це і є мета — не ракета, не снаряд, а слово, запущене у серце. Бо коли в нього влучають — боронити стає важче.
Саркастичне післяслово: наступна серія серіалу — «Київ зніс себе сам»
Пропаганда не зупиниться. Завтра розкажуть, що в Сумах «працюють англійські найманці з бойовими голубами», післязавтра — що місто втопилося в Чорному морі. І все це, звісно, супроводжуватиметься «ексклюзивними відео», знятих у напівп’яній студії десь у Підмосков’ї.
Але ми вже навчені. Паніка — це їхня зброя. Спокій — наша. І якщо вони «здають» Суми щотижня, то ми — щоразу перекреслюємо цей сценарій на полі бою і в головах. Бо Україна не здається. А тим більше — Суми.
