Сьогодні ветеранка і офіцер запасу працює фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у Конотопській громаді. Її робота — підтримувати тих, хто повернувся з війни та намагається знайти своє місце у мирному житті.

Нині Іванна Завгородня допомагає ветеранам отримувати державні послуги, проходити медичні комісії, оформлювати документи та адаптуватися до життя після служби.

Шлях до нової місії

У Конотопській громаді нині працюють вісім фахівців із супроводу ветеранів. Іванна приєдналася до цієї роботи у травні 2025 року. Вона працює на базі Територіального центру соціального обслуговування Конотопської міської ради.

Її щоденна робота значно ширша за звичайні консультації. Часто це допомога у вирішенні конкретних життєвих питань: супровід до лікарських комісій, допомога у пенсійному фонді, пояснення можливостей навчання або перекваліфікації.

Втім, за словами самої Іванни, ветеранам найчастіше потрібні не довідки.

«Обрала цей шлях, бо добре пам’ятаю власний стан після служби – розгубленість, невизначеність, потребу, щоб тебе просто почули. Тому мій девіз сьогодні: менше бюрократії, більше людяності й підтримки», — говорить вона.

Інститут фахівця із супроводу, який запровадила держава, має стати ланкою між ветераном і системою державних послуг. Його завдання — допомогти людині пройти складний період адаптації після повернення з війни.

Найбільша потреба — бути почутим

За словами Іванни Завгородньої, більшість ветеранів звертаються не лише по консультації. Найбільший запит — на розуміння і просту людську розмову.

Багато військових не хочуть, щоб їх героїзували або ставили на п’єдестал. Натомість вони прагнуть, щоб суспільство визнавало їхній досвід і приймало такими, якими вони повернулися з війни.

Саме тому активне слухання стало для Іванни важливою частиною роботи. Щоб краще допомагати людям, вона вирішила отримати додаткову освіту і нині навчається на психолога у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.

Разом із колегами вона також організовує психологічні тренінги, зустрічі у ветеранському просторі та різноманітні майстер-класи для ветеранів і їхніх родин.

Підтримка для тих, хто чекає

Окремий напрямок роботи Іванни — підтримка родин загиблих військових та зниклих безвісти захисників. Це люди, які часто живуть у постійній напрузі, болю та невизначеності. Їм потрібні не лише чіткі алгоритми дій чи юридичні поради.

Іноді найважливішим стає просте людське відчуття підтримки. Особливо важкими для неї є історії жінок — матерів, дружин і доньок, які чекають на повернення своїх рідних.

Саме цей напрямок Іванна планує розвивати й надалі.

Війна, яка змінила життя

Її співпереживання не є абстрактним. Іванна добре знає, що таке війна. Свій військовий шлях вона почала ще у 2016 році, задовго до повномасштабного вторгнення. Тоді Іванна служила у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського та виконувала завдання на Донецькому і Луганському напрямках.

24 лютого 2022 року її підняли по бойовій тривозі у Конотопі. У той момент вдома залишалися двоє дітей — дворічний син та дев’ятирічна донька. Їх забрали до себе бабуся й дідусь, сподіваючись, що там буде безпечніше.

Однак населений пункт, де вони перебували, невдовзі опинився в окупації. По батьківському подвір’ю літали кулі, а Іванна просила рідних бути максимально обережними. Вона навіть попросила заховати її військові речі та видалити фотографії у формі, адже тоді російські військові часто переслідували родини українських захисників.

Новий фронт після служби

Поєднувати військову службу і постійну тривогу за дітей ставало дедалі складніше. Згодом Іванна прийняла рішення звільнитися зі служби за сімейними обставинами, щоб бути поруч із дітьми.

Втім, її боротьба не закінчилася.

Замість фронту вона отримала інший напрямок роботи — допомагати побратимам повернутися до мирного життя.

Сили для цього вона знаходить у родині. Іванна намагається не зациклюватися на негативі та шукати рішення навіть у складних ситуаціях.

У вільний час вона займається творчістю — фотографує, знімає відео, захоплюється кулінарією та любить готувати для рідних естетичні сніданки. Іноді співає та виступає на концертах. Одна з її мрій — зробити фотосесію у Франції.

Сила без гучних слів

У характері Іванни дивним чином поєднуються витримка офіцера і ніжність жінки.

Вона вміє діяти чітко й рішуче, але водночас уважно слухає людей, які приходять по допомогу.

І хоча сама вона не говорить про силу чи героїзм, її щоденна робота і є проявом цієї сили — у підтримці, турботі та готовності бути поруч.

І поки вона допомагає іншим триматися, для когось саме ця підтримка стає тим, що не дозволяє опустити руки.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!