Сьогодні українське суспільство стоїть перед масштабним викликом: очікується, що до мирного життя повернуться від одного до п'яти мільйонів людей із унікальним бойовим досвідом. Кожен із нас має бути готовим до цієї зустрічі.

Війна змінює людину назавжди. І коли захисник чи захисниця повертається додому, перед ними стоїть ще одне важке завдання - знову навчитися жити серед людей, які не пройшли через те, що довелося пережити їм. А суспільству, своєю чергою, потрібно навчитися їх приймати.

Навчання особливостям комунікації та підтримки ветеранів і ветеранок

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої Оленою Зеленською, у Сумській області активно проходять навчання щодо особливостей комунікації та підтримки ветеранів і ветеранок у громадах.

Організатором заходів виступає регіональна координаторка програми, заступниця директора з організаційно-інформаційної роботи КНП «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» Жанна Сидоренко. До проведення навчань залучаються фахівці Центру учасників бойових дій та представники громадських організацій, які пройшли спеціальну підготовку та мають статус сертифікованих тренерів.

Нещодавно практична лекція «Етична поведінка з людьми з досвідом війни» відбулася для фахівців КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» та управління з питань ветеранської політики Сумської ОВА. Захід пройшов у партнерстві з Центром психосоціальної підтримки «Project HOPE» у місті Суми.

Основна мета таких зустрічей - навчити фахівців першої лінії контакту та молодь правильно взаємодіяти з людьми, які повернулися з фронту. Це не просто надання теоретичних знань, а формування культури піклування про ментальне здоров'я, де в основі лежить повага до гідності ветеранів та ветеранок.

На лекціях говорять про те, як бойовий досвід впливає на психіку та тіло, чим відрізняється ПТСР від посттравматичного росту, як підтримати людину, не знецінюючи її переживань, і як через прості слова та вчинки транслювати справжню повагу.

Фронт залишає слід

Бойовий досвід - це не просто спогади. Він глибоко впливає на психіку та фізичний стан людини. Тривала участь у бойових діях може знизити рівень емпатії, загострити відчуття безглуздості буденних речей. Те, що раніше здавалося важливим, раптом знецінюється. Дрібні проблеми, які колись ігнорувалися, тепер можуть стати нестерпними - або навпаки, справжній біль може ховатися за зовнішнім спокоєм.

Це не слабкість і не «примха». Це природна реакція психіки на екстремальний досвід.

Часто, чуючи слово «ветеран», люди одразу думають про ПТСР - посттравматичний стресовий розлад. Але насправді картина значно складніша. Далеко не кожна людина після війни має ПТСР. До того ж, існує явище, яке називається посттравматичним ростом - коли пережитий досвід, попри весь біль, стає джерелом внутрішньої сили, нових цінностей і глибшого розуміння себе та світу.

Важливо не вішати на ветеранів ярлики і не ставитися до них як до «зламаних» людей. Кожна історія - унікальна. Хтось потребує фахової психологічної допомоги, хтось - просто поваги та простору. А хтось і сам готовий підтримувати інших.

Практична частина лекцій навчає конкретним правилам взаємодії - важливості поважати особистий простір, уникати незручних запитань у розмовах з ветеранами та ветеранками. Також психологи вважають недоречними фрази на кшталт «Я тебе розумію» або «Бідненький», оскільки вони або знецінюють унікальний досвід воїна, або принижують його гідність через надмірну жалість.

А необережне питання «Ну як там було?» або «Коли перемога?» може несвідомо ретравмувати людину.

Натомість фахівці радять бути щирими у спілкуванні.

Окремий блок присвячений роботі з тригерами - звуками чи ситуаціями, що раптово повертають людину в бойові умови. Учасників вчать, як допомогти ветерану повернутися в реальність.

Під час занять учасники розбирають метафору айсберга: те, що ми бачимо на поверхні - наприклад, агресію, дратівливість чи замкнутість - є лише верхівкою.

Прихованими залишаються глибокий біль втрати побратимів, хронічне безсоння, почуття провини та постійна тривога.

Розуміння цієї невидимої частини допомагає цивільним проявляти більше емпатії та не поспішати з оцінками поведінки ветерана чи ветеранки.

Більше того, зміни в реакціях часто мають фізіологічне підґрунтя: тривалий стрес і високий рівень кортизолу впливають на роботу мозку, зокрема на пам'ять та емоційну стабільність.

Тому перше, що варто прийняти кожному з нас: людина, яка повернулася з фронту, вже інша. І ця зміна - назавжди. Намагатися зробити вигляд, що «нічого не сталося», або чекати, що ветеран стане таким, як раніше - помилка, яка лише поглиблює прірву між людиною та суспільством.

Саме тому цивільним вкрай важливо вчитися розуміти людей з бойовим досвідом.

Навчатися розуміти – потреба заради майбутнього

Фахівці першої лінії контакту - це ті, хто першими зустрічають людей, що звертаються за допомогою. Медики, працівники соціальної сфери, освіти, ЦНАПу, Пенсійного фонду щодня взаємодіють із громадянами, тому володіння навичками професійної комунікації є для них критично важливим.

Проте цього разу коло учасників навчання розширилося. До тренінгу долучилися фахівці Управління молоді та спорту Сумської ОВА, викладачі, студенти та активна молодь регіону. 

Саме молоде покоління вже за кілька років формуватиме основу нашого суспільства. Від того, наскільки етично та з розумінням вони вмітимуть взаємодіяти з ветеранами сьогодні, залежить атмосфера в країні завтра. Це інвестиція у спільне майбутнє, де кожен - і захисники, і цивільні - почуватиметься частиною єдиної, поважної спільноти.

«Навчання молодих людей є найціннішою інвестицією, адже саме цьому поколінню незабаром будувати політику держави, виховувати дітей та керувати країною, тож важливо вже зараз навчити їх жити в дусі безбар’єрності та толерантності», - розповіла Жанна Сидоренко.

Такі лекції доступні для всіх бажаючих: будь-яка організація чи спільнота може подати запит на проведення тренінгу.

Адаптація ветеранів та ветеранок - це справа кожного

Реінтеграція ветеранів у цивільне життя - це не лише завдання медиків або держави. Це спільна відповідальність кожного з нас: сусідів, друзів, колег, викладачів, продавців у магазині, водіїв маршруток. Саме ці щоденні, здавалося б, незначні контакти формують відчуття - прийнятий ти суспільством чи ні.

Відчуття поваги та вдячності від людей навколо - одна з ключових складових успішної адаптації після повернення з фронту. Коли ветеран або ветеранка відчуває, що їхній досвід визнаний і шанований, - відновлення відбувається значно легше.

Адже головний принцип залишається незмінним: люди зцілюються об людей, і наша готовність слухати та розуміти є першим кроком до спільного відновлення.

®