Кілька днів тому довелося мені вояжувати по маршруту Суми –Конотоп - Київ… і назад Київ –Суми. Купивши квитки, був «приємно» здивований – виявилось, 1+1 не завжди 2… Пояснюю: квиток на потяг Суми –Київ (до ст. Конотоп, відправлення о 06:08) коштує приблизно 50 грн., квиток на потяг Шостка - Київ (від ст. Конотоп, відправлення о 04:40) - теж близько 50 грн. Зворотній квиток на потяг Київ – Суми до ст. Суми обійшовся мені у ті ж 50 грн. Але це квіточки…

Прокинувшись зранку, о 6 годині був уже на пероні. Шукаючи очима свій вагон, наткнувся на цікаву табличку (якої раніше не бачив) - «регіональний поїзд». Жовті літери на синьому тлі. Над цим надписом – інша табличка: номер потягу та маршрут. Тут уже синім по білому. Спіймав себе на думці, що подібна комбінація про щось мені нагадала. За хвилину зрозумів: колір, слова, навіть шрифт – партійна символіка регіоналів.

Ну, прямо як у пісні: «До чего дошёл прогресс...» Думають, пасажири побачать надпис разів із 40, сформують стійкі асоціації і штабелями голосуватимуть за Партію регіонів проти своєї волі. Технології нейро-лінгвістичного програмування (НЛП) у дії!

Поки їхав, спостерігав за супутниками – цікаво було, як вплинуть на людей маніпуляції регіоналів. Дві з половиною години до Конотопа пройшло без пригод, але це тільки до м. Конотоп. Ранком з Конотопу відправлявся інший (також «регіональний») потяг, який повинен був довезти мене до Києва. Із гучномовця нам ще раз наголосили: «Потяг РЕГІОНАЛЬНИЙ! Шостка - Київ прибуває на 1-у колію».

Зайшов я у обшарпаний «регіональний» вагон (таких з часів СРСР не бачив): двері наперекосяк, «легкий запах» результатів людської життєдіяльності, жара (навіть зранку), вікна не відкриваються – дихати нічим. Крісла стоять під таким кутом - не те що дрімати, навіть сидіти не зручно. «Хіт сезону» - «автоматичні» двері з ручним керуванням. Маленька тендітна провідниця їх відкривала вручну. На кожній зупинці, прислухаючись до характерного «ш-ш-ш-ш-ш», вона стрімко і сильно упиралась рученятами у стулки дверей і допомагала автоматиці електропотягу справлятись з проблемами. Усі інші, можливо, справні двері були перев’язані рушниками (!) Напевно, щоб вберегти пасажирів від несанкціонованої висадки на перон. І це не єдине слабке місце «регіонального» пасажирського транспорту.

Окремо скажу про паління у місцях загального користування. Я сам палю, але навіть я не зміг витримати того, як було накурено майже у всіх тамбурах потягу (сам виходив у тамбур виключно охолодитись та розім’яти ноги). Жодного зауваження курцям ніхто не зробив.

У таких умовах по дорозі до Києва провели 4 години. Мучали непланові (або планові) зупинки по 10-15 хвилин між станціями, постійно пропускали якісь потяги, пасажирам котрих напевно більше було потрібно потрапити до Києва, ніж пасажирам «регіонального» поїзда. Спека, духота і ніякого руху повітря у вагоні.

А тепер увага! Питання: «На кого ж справді працюють політтехнологи регіоналів?» З такими друзями і ворогів не треба. Після подорожі «регіональними» поїздами із зародками технологій НЛП сформуватися може тільки одне – стійка відраза до усього синьо-білого і партійно-регіонального. Відраза, протест і жагуче бажання змін!