Сьогодні гарячка Західного Нілу поширена в багатьох країнах Африки, Азії та Середземномор'я. Окремі спалахи фіксують у Казахстані, Туркменістані й Таджикистані, у Азербайджані та Вірменії, у США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки й Карибського басейну, в Австралії.
Але є діагностовані випадки і в Україні.

Як вірус потрапляє до людини

Головним резервуаром вірусу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів - у їхній крові вірус циркулює до двох тижнів у високій концентрації. Меншою мірою резервуаром можуть бути й деякі дрібні ссавці, гризуни та кажани, хоча в них вірус тримається недовго і в незначній кількості.

Переносниками виступають численні види комарів, які заражаються, живлячись кров'ю інфікованих птахів, а тоді при укусі передають вірус людині чи тварині. Украй рідко можливе зараження при контакті з кров'ю хворих тварин, а також у поодиноких випадках - під час трансплантації органів, переливання препаратів крові чи грудного вигодовування, від матері до дитини. Від людини до людини при звичайному, побутовому контакті хвороба не передається: задокументованих випадків такого зараження, як і випадків інфікування медичних працівників за дотримання стандартних заходів інфекційного контролю, немає.

Хто ризикує більше за інших

Найбільш вразливими є ті, хто проводить багато часу на відкритому повітрі, особливо вранці та ввечері, коли комарі найактивніші. Це рибалки, мисливці й туристи, працівники сільського та лісового господарства, будівельники, військовослужбовці, а також мешканці та мандрівники територій, де вірус активно циркулює.

Як розпізнати хворобу

Приблизно 80% інфікованих узагалі не відчувають жодних симптомів. У решти близько 20% розвивається гарячкова, грипоподібна форма: раптово підіймається температура до 38,5–40 °C, з’являється сильний головний біль, біль у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкість і втома, може нудити, блювати чи розвинутися діарея, збільшуються лімфатичні вузли, а на шкірі іноді виникає висип. У частини хворих також збільшуються печінка та селезінка. У рідкісних випадках хвороба ускладнюється менінгітом або енцефалітом, а ураження головного мозку може проявлятися розладами свідомості, парезами й паралічами - саме тому не варто ігнорувати симптоми після укусу комара.

Як захиститися

Специфічної вакцини чи противірусного лікування від гарячки Західного Нілу для людей досі не існує, тож лікування зводиться до полегшення симптомів і підтримки організму. У самих ендемічних регіонах боротьбу з хворобою ведуть переважно через зниження чисельності комарів - зокрема осушують болота та інші місця їхнього розмноження. А відтак найнадійніший спосіб убезпечити себе особисто - просто не допустити укусів. Варто носити одяг, який максимально закриває тіло, користуватися репелентами, встановлювати на вікнах протимоскітні сітки та фумігатори в приміщеннях, а також не допускати, щоб біля житла накопичувалася стояча вода, де комарі люблять розмножуватися.

Трохи історії

Сам вірус відкрили ще в 1939 році. Найсерйозніший спалах хвороби в Європі стався у 1996–1997 роках у Румунії, коли захворіли близько 5 тисяч людей. У 1999 році вірус завезли до Нью-Йорка, звідки він поширився на весь континент. А у 2018 році спалахи спостерігалися вже в багатьох країнах Європи - найбільше постраждали Сербія, Італія, Греція, Угорщина та Румунія.

Ситуація в Україні

Станом на 1 серпня 2026 року в Україні зафіксовано два випадки гарячки Західного Нілу - по одному у Сумській та Полтавській областях. Для порівняння: у 2024 році таких випадків було 99 і кілька людей з підтвердженим діагнозом померли, а в 2025-му -  захворілих лише 3.

Якщо після укусу комара з’явилися ознаки, схожі на описані вище, не варто займатися самолікуванням - краще якнайшвидше звернутися до лікаря. А найкращий захист від гарячки Західного Нілу, як і раніше, - захист від укусів комарів.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!