Чоловік був старшим стрільцем-оператором механізованого взводу механізованої роти. Загинув, за інформацією сумського центру комплектування, 14 червня, під час штурмових дій в населеному пункті Торське в Лиманської громади Донецької області, пише Суспільне.

Відспівали захисника в сумському Свято-Георгіївському храмі.

"З 2014 року він воював вже, з першого дня воював. Дуже гарна людина. У нього залишилася жінка, двоє діток, у нього навіть син воює. Два брати, один у полоні, інший теж воює в нього. Мама в нього жива, а батька в нього немає", — розповіла подруга Сергія Шевченка.

"Ніколи не відмовляв, з першого дня пішов, провідував нас. Дуже ми в хороших стосунках були. У нього професія механізатор. Після АТО дали йому землю, займався він землею, вирощував хліб", — говорить друг Сергія Шевченка, Володимир Кравченко.

"Починали служити ми з ним з самого початку війни при формуванні нашого підрозділу ТРО. Далі нас доля розвела, він потрапив у гарячі точки і загинув. Я прийшов віддати шану, згадує Павло Гурін, військовий побратим Сергія.

Поховали Сергія Шевченка на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.