- Дуже прикро і боляче говорити за наших хлопців у минулому часі, адже вони хотіли любити, жити, працювати. Так сталося, що особисто своєї сім’ї Микола Анатолійович не створив – проживав  з батьками та сестрою, - згадувала земне життя односельця староста Успенського старостинського округу Ганна ЗАХАРЧЕНКО. – Мама померла ще раніше, а батько пішов із життя, вже коли отримали звістку, що син зник безвісти…

Микола Анатолійович Паровченко народився, зростав, навчався у селі Вознесенка. Після закінчення восьмирічки у Сумському училищі номер 1 отримав професію газоелектрозварника і повернувся у рідну Вознесенку. Тут і працював своє короткочасне життя в сільському господарстві, в основному на молочнотоварній фермі на різних роботах.

Дуже гарні спогади про нього звучать із вуст односельців: «Це був трудяга». Говорять, що в селі, напевне, не знайдеться родини, якій би він не допоміг. Він міг і вмів робити усе.

Від 24 вересня 2024 року солдат Микола Анатолійович Паровченко вважався безвісти зниклим.

Настоятель Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець ДИМИТРІЙ, представник першого відділення Конотопського ТЦК та СП Анатолій ВАРАВА на церемонії прощання віддали останню земну шану Захиснику України.

Прощальним салютом Буринщина прощалася ще з одним своїм сином, ім’я котрого уже вписане  в історію визвольної боротьби українського народу.

20 грудня воїнові виповнилося б 48 років. Змість подарунків односельці, друзі з квітами «коридором пошани» проводжали Миколу рідною вулицею рідної Вознесенки до місця вічного спочинку – Алеї Героїв, повідомили в мерії Бурині.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!