За плечима Івана Тихоновича — ціле століття, сповнене серйозних випробувань. Його молодість припала на лихоліття війни, яка «затяглася» для нього на довгих сім років. Він пройшов крізь найважчі часи, вистояв і зберіг у собі людину.

Після воєнних років він присвятив себе мирній праці: довгий час працював на Тернівському цукровому заводі та ніс відповідальну службу у пожежній частині. Іван Тихонович став справжнім майстром на всі руки, розбудовуючи рідні Терни. Майже в кожній хаті селища знають його як людину, на яку завжди можна було покластися: він і піч складе, і в господарстві порадить, і добрим словом підтримає.

Його життя — це історія великої любові до рідної землі. Він завжди мав «справу для душі»: пасіка, господарство, дбайливе ставлення до кожної живої істоти. І навіть сьогодні, попри поважний вік та втрату зору, Іван Тихонович вражає своєю оптимістичною вдачею та вірою в краще. Перебуваючи нині в Сумах, у турботливій родині доньки, він не втомлюється ділитися спогадами про свої подорожі та, головне, щиро вірить у нашу Перемогу.

Велике родинне коло — діти, онуки та правнуки — сьогодні оточують ювіляра любов’ю та турботою. Це найкраща нагорода за його довгий та чесний шлях, повідомили в Недригайлівській селищній раді.

Многая літа Вам, дорогий ювіляре!