Яглов Володимир Вікторович народився 17 грудня 1968 року у невеликій родині, де виховувалося двоє дітей. Навчався у Шосткинській школі №2, де закінчив вісім класів.

З юних років Володимир захоплювався активним дозвіллям. Відвідував секцію ковзанярського спорту, займався плаванням у басейні та тренувався у спортзалі. Після школи здобув професійну освіту у Шосткинському хіміко-технологічному технікумі за спеціальністю «Технік-технолог».

З 1988 по 1990 роки проходив строкову військову службу у місті Лієпая (Латвія), мав звання матроса. Після повернення до цивільного життя розпочав трудовий шлях на легендарному шосткинському підприємстві «Свема», де працював з 1991 по 2012 рік апаратником 5-го розряду та майстром зміни. З 2013 по 2022 рік працював на підприємстві «Стандарт-2002».

Володимир був турботливим батьком для своїх дітей — сина та доньки, які назавжди стали важливою частиною його житття.

У вільний час чоловік любив риболовлю, із задоволенням ходив до лісу по гриби, займався ремонтом взуття. Його знали як чесну, відповідальну, добру та врівноважену людину. Він цінував у людях людяність і чесність. Друзі, колеги та знайомі поважали Володимира за працьовитість, наполегливість і майстерність. Про таких людей говорять: «у нього золоті руки», адже будь-яку справу він неодмінно доводив до успішного результату.

Коли Україна потребувала своїх захисників, Володимир Вікторович не залишився осторонь. 9 травня 2024 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив начальником складу взводу матеріального забезпечення та стрільцем у званні солдата. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку.

Він мріяв повернутися додому з Перемогою та долучитися до відбудови рідної країни. Та його життя забрала війна. Перед одним із виходів на позицію він зателефонував рідним і сказав слова, які назавжди залишаться в їхніх серцях: «Сьогодні їдемо на позицію. Обов’язково переможемо, тримайтесь. Я вас люблю». Після цього зв’язок із ним обірвався…

7 липня 2024 року солдат Яглов Володимир Вікторович загинув під час стрілецького бою, поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Наш земляк віддав життя, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України.

Світла пам’ять про воїна Світла назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Його мужність, відданість Україні та любов до своєї родини є прикладом справжнього патріотизму й людської гідності.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Золотарьов Роман Миколайович народився 1 жовтня 1979 року у місті Шостка. Зростав у невеликій родині, де виховувалося двоє дітей. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №9, де здобув неповну середню освіту. Згодом юнак отримав спеціальність газозварювальника у Шосткинському ПТУ №19.

Протягом життя працював у будівельній сфері. Був працьовитою, відповідальною та щирою людиною. Мав доньку Поліну, яку дуже любив і завжди підтримував.

У вільний час чоловік захоплювався риболовлею, полюбляв відпочинок на свіжому повітрі. Був товариським, мав багато друзів, легко знаходив спільну мову з людьми. Роман завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував, ніколи не відмовляв у підтримці.

9 листопада 2025 року наш земляк був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Захищав Батьківщину на Донецькому напрямку. Проходив службу на посаді головного сержанта — командира відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів роти вогневої підтримки.

Навіть на війні він найбільше хвилювався за своїх рідних. Під час останньої розмови із сестрою сказав: «Зателефонуй Полінці, скажи, що в мене все добре… Мамі нічого не кажи, не хочу її тривожити… Я вас люблю і цілую…»

Його мрії були простими та щирими: повернутися додому, побачити рідних і близьких, обійняти маму, скуштувати домашні страви та жити мирним життям поруч із тими, кого любив…

30 травня 2026 року Золотарьов Роман Миколайович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області…

Його землякам він назавжди запам'ятається добрим, щирим, відважним чоловіком, який до останнього подиху залишався вірним своєму обов'язку та Україні.

Вічна пам'ять Герою!

Доземний уклін родині, яка віддала найдорожче заради нашої спільної Батьківщини!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!