Олександр Олексійович народився 24 квітня 1976 року в с. Покровське Донецької області. У 1983 році родина переїхала до села Перехрестівка, що на Роменщині, де Олександр і пішов до першого класу, закінчивши школу у 1993 році. Згодом він вступив на курси водія до Недригалівського ПТУ. В день свого 18-річчя був призваний на військову службу, яку проходив в смт Лиманське Одеської області в автобаті. Прослуживши пів року, Олександр був переведений до міста Котовськ, а ще через рік служби направлений у школу прапорщиків міста Балта на Одещині, де працював у РВК-56.

08.08.1998 року Олександр одружився. У шлюбі народилося п’ятеро доньок, яких він безмежно любив і про благополуччя яких завжди турбувався, працюючи на різних роботах і посадах, аби забезпечити родині належне життя.

Коли вирішувалась доля Батьківщини, Олександр Олексійович не відвернувся і не залишився осторонь. Він залишив звичне життя, рідний домівку, обійми близьких і став щитом для матері, дружини, п’ятьох доньок та усіх, кого любив понад усе. З 22 вересня 2022 року проходив військову службу у військовій частині А-1376 на посаді головного сержанта, командира відділення. 1 квітня 2025 року був переведений на посаду водія-акумуляторника. Вдома на нього завжди чекала велика родина, його любили, йому писали: «Бережи себе», а він беріг Україну.

Олександр був настільки люблячим батьком, що його серце символічно зупинилося в День батька — 21 червня 2026 року. Штаб-сержант Помазан Олександр Олексійович, колишній командир ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону помер в Комунальному некомерційному підприємстві «Карлівська лікарня імені Л.В. Радевича». Його смерть пов’язана з проходженням військової служби, причиною став гострий трансмуральний інфаркт міокарда та гостра серцево-судинна недостатність.

У ці скорботні дні Андріяшівська сільська рада, депутатський корпус, виконавчий комітет та вся наша громада глибоко сумують та співчувають родині Олександра. Прийміть слова щирої подяки за те, що виховали патріота та справжнього сина-захисника України. Його донечки зростатимуть із болем непоправної втрати і водночас із почуттям величезної гордості за тата-Героя.

Нехай Господь Бог допомагає вам перенести цей важкий біль втрати рідної людини. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Сумуємо та підтримуємо рідних у важку годину скорботи. Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять тим, хто ціною власного життя та здоров’я захищає нашу державу від російського окупанта.

Про час, дату та місце поховання і прощання з нашим Захисником буде повідомлено згодом, розповіли в сільраді.

Герої не вмирають! Назавжди в строю. Вічна слава Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!