Головною героїнею квітневого номеру стала наша землячка, уродженка Глухова – Наталія Особливець. Останнім часом жінка мешкала у столиці, але у рідному місті її багато хто знає. З початком повномасштабного вторгнення вона вимушена була покинути країну. В інтерв`ю Tígull Наташа розповіла про свою професійну діяльність та розділене війною життя, пише Глухів.інфо.

Наталія Осонс родом із Києва, Україна, але мешкає зі своїм чоловіком В’ячеславом Мартиновським на Вестманських островах. Вона має ступінь магістра психології, але під час навчання відкрила для себе фотографію і сьогодні працює фотографом, відеодизайнером реклами та брендів, а також творцем контенту для соціальних мереж та газетним фотографом.

- Після магістратури я зрозуміла, що хочу присвятити своє життя фотографії, і почала працювати газетним фотографом. Після кількох років роботи у фотографії я відкрила власну студію. У той же час у мене також було багато проектів із журналами, великими брендами та компаніями, які публікували мої фотографії, такими як: Samsung, Apple, Nivea, Nikon, Ray-Ban, Forbes та інші. Після 5 років фотографії я опанувала відеозйомку та почала знімати багато великих проектів, пов’язаних з YouTube-каналами, інтерв’ю, подіями та телебаченням. Ми з чоловіком мали невелику продюсерську компанію в Києві, де працювали над різними відеопроектами та прямими трансляціями чемпіонатів Європи зі спорту.

- Яка ваша історія? Коли та чому ви приїхали до Ісландії?

- 24 лютого 2022 року моя сім’я прокинулися від вибухів та гучних сирен. Це було великим потрясінням для сім’ї та всіх мешканців країни. Того ж дня ми вирішили залишити країну, рятуючись від російського вторгнення. У перші дні війни це було дуже важко через черги, які становили десятки кілометрів. Ми перетнули кордон через три дні, і Німеччина була першою країною, в яку ми приїхали і залишилися там на деякий час. Ми мали заспокоїтися і подумати, що нам робити далі, бо усвідомлювали, що не повернемось додому найближчим часом. У нас є друзі, які живуть в Ісландії, і ми вирішили поїхати сюди. Минулого року ми подорожували по всій Ісландії протягом літа. Ми з друзями відвідали Вестманнаейяр і нам дуже сподобався цей прекрасний острів. Мій чоловік влаштувався тут на роботу і восени 2023 року ми переїхали до Вестманнаейя.

- Як вам острови Вестман і що вам подобається найбільше?

Близькість до природи надихає мене на творчість. На вихідних ми ходимо разом, керуємо безпілотниками, фотографуємо та знімаємо на відео китів, тупиків і морських котиків. Острів має свою магію та духовну глибину, він справді особливий для нас.

- Ви багато подорожували і яке ваше улюблене місце?

- Я провела багато часу в Південно-Східній Азії. Жила у Таїланді, на Балі, в Малайзії та В’єтнамі. Там дуже красиво, але Ісландія для мене особливе місце. Красива тутешня природа, мабуть, одна з головних причин, чому я повернулася сюди. Тут більше духовної глибини, ніж у будь-якому буддійському гірському храмі в Таїланді та на Балі. Ми побували в багатьох місцях в Ісландії, але ще більше залишилося відвідати. З улюблених – водоспад Gljufrabúi, Landmannalaugar і Vestmannaeyjar.

- Розкажіть про своє перше знайомство з фотографією. Що привернуло вас до світу фотографії?

- Мій інтерес до фотографії, ймовірно, виник, коли я спостерігала, як мій тато фотографував, а потім проявляв плівки в дитинстві. Але я фотографую з 2011-го чи тринадцятого року.

- Яка ваша спеціальність у фотографії? Як би ви описали свій стиль?

- Я почала знімати для модельних агентств, дитячих свят, весіль, заходів, журналів та реклами. Робота сильно змінилася і стала більш професійною в усіх відношеннях. За цей час я багато працювала у рекламній фотозйомці та фотографувала для фотобанків, пропоную сімейну фотозйомку, рекламні фото для ресторанів та різних брендів. Ми також записуємо відео для реклами, брендингу, для заходів і концертів, наприклад, для Instagram і TikTok. Я вже реалізувала багато проектів з ісландськими компаніями, але на островах я зараз працюю з ресторанами Gott og Slippnum – знімаю відео для їхніх соціальних мереж.

- Звідки ви черпаєте натхнення?

- Фотографія – це мій спосіб спілкування зі світом. Мене надихають люди та природа, де б я не була. Я щаслива, коли мої клієнти задоволені. Фотографії важливі, оскільки вони зберігають спогади, і майбутні покоління бачать, яким був світ до їх народження. Те саме можна сказати і про відео, тому що у відео завжди більше емоцій.

- Ви витрачаєте багато часу на роботу?

- За плечима я маю багаторічний досвід, який сильно залежить від проекту. Все залежить від обсягу роботи та типу плівки. Якщо це портретна зйомка або проект, який потребує багато творчості, обробка одного зображення може зайняти від 30 хвилин до 2 годин. Відео займає більше часу, я б сказала, утричі довше, ніж робота з фотографіями.

- Як би ви могли описати стиль вашої роботи?

- Я почала знімати для модельних агентств, дитячих свят, весіль, заходів, журналів та реклами. Робота сильно змінилася і стала набагато професійнішою в усіх відношеннях.

На той час я багато займалася рекламною зйомкою та фотографувала для фотобанків, пропоную сімейну фотозйомку, портрети для ресторанів та різних брендів. Ми також записуємо відео для реклами, брендів, для заходів і концертів, наприклад, для Instagram і TikTok. Я вже виконала багато проектів з ісландськими компаніями, але в Eyj є тепер спогади, і майбутні покоління можуть побачити, яким був світ до їх народження. Те саме можна сказати і про відео, тому що у відео завжди більше емоцій.

- Наскільки винагородою для вас є бути фотографом?

- Бачити щасливих і задоволених клієнтів – це найважливіше. Між нами і клієнтами або партнерами по якимось проектам часто складалася дружба.

- Що б ви порадили тому, хто сьогодні хоче стати фотографом?

- Треба вміти фотографувати і не зупинятися. З досвідом ви зрозумієте, які фотографії хочете зробити. Ви повинні продовжувати намагатися і вчитися.

- Якби ви не були фотографом, чим би займалися?

- Думаю, я завжди шукала б щось креативне, дизайнерське чи подібне. Але тоді, можливо, працювала б за фахом психолог

- Що було для вас є найбільшим викликом досі?

- Усвідомити, що ти назавжди залишаєш рідний дім, Україну, і, мабуть, ніколи не повернешся. Це було найважче рішення, яке мені доводилося приймати в житті. Моя родина жила біля російського кордону, приблизно за 12 км. Вони також поїхали до Німеччини після окупації та початку війни. Нам довелося залишити все позаду. Також залишилися всі наші фотографії родини та предків. Іноді мені здається, що моє життя до лютого 2022 року стерто. Для мене фотографії є однією з найважливіших речей, оскільки вони зберігають спогади, спогади вашого покоління.