Array

У Сумах запрацював Центр допомоги врятованим

У Сумах запрацював Центр допомоги врятованим, де усі, хто постраждав від війни, зокрема, сексуального насильства, зумовленого війною, можуть отримати безоплатну та конфіденційну соціально-психологічну, юридичну та інформаційну підтримку. Суми стали дванадцятим містом в Україні, де запрацював такий Центр.

Фото

Array

Безбар’єрний словник: постраждалий від насильства

Постраждалий чи жертва?  

Слово «жертва» таврує людину. Звісно ж насильство має довготривалі наслідки, проте воно не визначає життя та майбутнє тих, хто його пережив. Тому варто казати «постраждала чи постраждалий» або «потерпіла чи потерпілий».

Але і тут вбачається суттєва різниця. Постраждала чи постраждалий – це особа, яка зазнала насильства, а потерпіла чи потерпілий – людина, котра вже є учасником кримінального процесу.

Array

Реальна загроза життю та здоров’ю: які умови застосування статті 40 ККУ

Порятунок власного життя та здоров’я – суттєва й законодавчо обумовлена обставина, за наявності якої особу, що скоїла злочин, можуть виправдати.

Array

Безбар’єрне спілкування: сумчанам пояснили, чого не варто говорити людині з досвідом війни

«А що було на війні?», «У тебе стріляли?», «А ти вбивав?» – чи траплялось вам запитувати таке у людини з досвідом війни. Є фрази, які краще не адресувати ветеранам та ветеранкам, адже вони можуть викликати тяжкі й потенційно травматичні спогади. Сьогодні в рамках «безбар’єрного спілкування» розглянемо основні вислови, які не варто вживати. Це пояснює Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Array

Вибори на ТОТ: як не перетворити форму народовладдя на зброю в руках ворога

Усупереч міжнародному праву, попри волю самих виборців та задля втіхи правлячої еліти рф, ворог планує проведення чергових фіктивних виборів. Окупанти продовжують таким зухвалим способом запевняти світ у легітимності своєї присутності на тимчасово окупованих територіях України.

Array

Безбар’єрний словник сумчан: не "смертельний діагноз", а людина в термінальному стані

Східне управління юстиції продовжує розповідати про безбар’єрне спілкування. І сьогодні мова про людину на термінальній стадії захворювання.

Array

Сумчанам розповіли, як уникнути покарання за злочин, що скоєний під примусом?

Всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин суспільно небезпечного діяння є гарантією застосування справедливого покарання, яке ґрунтується виключно на підставі закону. Важливо знати не лише «Хто?», «Що?» та «Стосовно кого/чого?» накоїв, а й необхідно бути переконаним у правдивому психічному ставленні правопорушника до вчиненої ним дії або бездіяльності, а також її наслідків.

Array

Безбар’єрне спілкування: використання фемінітивів

Фотографиня, лідерка та речниця – слова, які зараз все частіше можна почути в загальновживаному мовленні. Новий український правопис, затверджений у 2019 році, повернув українців до власних традицій та закріпив тенденцію до утворення фемінітивів.

Array

Злочинець чи жертва: як здобути виправдання, а не судимість

Якщо пересічний громадянин чує «стаття 40 Кримінального кодексу України», то мимоволі очікує на продовження, в якому мова вже піде про те або інше покарання. Та чи хіба кожна норма загрожує накладанням санкцій? Є положення, що реабілітують особу, навіть якщо формально вчинене суспільно небезпечне діяння. Про це розповідають в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.

Array

До відома сумчан: життя в окупації не дорівнює зраді

Ти жив в окупації? Зрадник! Ти родом з деокупованих регіонів? Все одно зрадник! Скільки таких міфів і стереотипів? Безліч. Репутація тисяч українців нині заплямована одним словом: окупація. І навіть після повернення територій на місцевих мешканців ще не раз кривим оком поглядатимуть. Звідки це береться? Як цю стигму подолати? Пояснює Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

«Один зі стереотипів нинішньої війни, який нам «допомагають» нав’язувати вороги, це те, що люди навмисно не виїхали, бо вони, наприклад, підтримували перспективи взаємодії з окупаційними військами. Це є певним віддзеркаленням ще радянського міфу: всі, хто був в окупації, є ворогами народу, зрадниками, противником, носіями чогось неправильного і несправедливого. По факту – не так. Є дуже багато ситуацій, які призвели до того, що люди були змушені залишитися в окупації», – зазначає військова психологиня Олена Сек.

Ось найбільш поширені причини

Певні території опинилися в раптовій окупації. У перші дні повномасштабного вторгнення люди просто не мали фізичної можливості завчасно виїхати чи згодом евакуюватися. У якийсь момент, протягом буквально одного дня, люди перейшли з одного статусу – вільного народу, громадян України – в статус мешканців окупованої території.

Високий рівень моральних цінностей не дозволив людям покинути рідних і близьких, що не в змозі подбати про себе самостійно. І це дуже важливий показник: попри усвідомлення потенційних ризиків – зберігати вірність і відданість своїй родині.

Професійний обов’язок: медики, рятувальники зазвичай прагнуть допомагати до останнього. Навіть якщо через це ризикують не тільки залишитися на окупованій території, а й власним життям.

«Ми знаємо випадки, коли серед цих професій були і вчителі. Це люди, які поширюють правильні ідеологічні та моральні установки, тому в розумінні нашого противника є носіями чогось небезпечного. Через це вони опинялися в категорії «незручних». Відносно них вчиняли найскладніший психологічний та фізичний тиск», – пояснює Олена Сек.

Після усвідомлення того, що для життя в окупації можуть бути різні форми мотивації, військова психологиня радить прийняти ще 2 фактори – саме на них фахівці базують спілкування з мешканцями деокупованих територій

Ці люди є експертами з виживання. І дуже багато їхньої симптоматики, емоцій, почуттів, елементів поведінки є наслідками їх унікального досвіду. У складних умовах постійних загроз вони змогли зберегти своє життя, що має значення не тільки для рідних і близьких, а й для всієї країни. І вже за це їм варто подякувати.

Ці люди можуть й досі перебувати в стані невизначеної втрати: свободи, волі, варіантів дії, вибору. І це дуже складний процес, який поєднує в собі горювання, тривогу, гострі стресові розлади та ознаки емоційного вигорання. В окупації вони отримали комплексний травматичний досвід, але зробили свій вибір – вільну Україну.

У них була можливість виїхати до країни-агресора, якби вони дійсно були прихильниками тієї ідеології. Але якщо вони залишились, то тепер завдання громадян України – допомогти своїм співвітчизникам у фізичному та ментальному відновленні. Користуючись підтримкою суспільства вони можуть піти шляхом посттравматичного зростання. Або ж, якщо несвоєчасно звернуться по допомогу, коли вже не матимуть особистого ресурсу подолати ситуацію, є ймовірність розвитку уразливого стану в напрямку посттравматичних стресових розладів. І тоді вже знадобиться інший досвід, накопичений українськими фахівцями – психотерапевтичний, медикаментозний тощо.

Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської.

Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на https://bf.in.ua/turbota

view counter
view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.