За їхніми плечима – дні, де не було пауз, полегшень і запасних варіантів.

Пастор провів на позиціях 94 дні.

Корея – 131 день без ротації.

За цей час вони відбили шість штурмів противника і втримали свою ділянку. Тиск був системний і жорсткий, з розрахунком зламати оборону. Не зламали.

Кожна заміна на позиціях там – окрема, ретельно продумана операція. Вихід не менш небезпечний, ніж утримання. Щоб замінити хлопців, доводиться виходити поступово, під прикриттям і з ризиком на кожному кроці. Саме тому їхній вихід із позицій розтягнувся майже на два тижні.

Під час виконання завдань Корея отримав кульове поранення. Момент, коли біль і страх мають повне право зупинити людину. Але він залишився і далі стояв разом з побратимами. Бо фронт тримається не словами, а тими, хто не здається.

Вони не називали це подвигом. Просто робили свою роботу так, як вміють і як вважають правильним. День за днем. Штурм за штурмом.

Зараз Корея і Пастор на лікуванні та відпочинку. Відновлюються після того, що витримали.

І поки такі люди є, живі, вперті, незламані, можна бути впевненими: Україна стоїть.

Саме з таких і складається наша оборона.