Сергій народився 28 квітня 1991 року в люблячій родині Віктора Володимировича та Любові Олександрівни Микиші. Його дитинство та юність пройшли в рідному селі, де він зростав працьовитою та щирою людиною. Закінчив Юрівський навчальний заклад, де здобув базову освіту. Вчителі та однокласники згадують його як світлого, доброзичливого хлопця, який завжди був готовий прийти на допомогу та розрадити добрим словом.

У мирному житті працював на одному з підприємств міста Конотоп. Був відповідальним, надійним і шанованим серед колег.

У Сергія залишилися двоє синів, у пам’яті яких він назавжди залишиться люблячим батьком.

Коли у лютому 2022 року війна постукала в двері кожного українця, Сергій не зміг стояти осторонь.  Восени він став до лав захисників, аби вибороти мирне небо для майбутніх поколінь. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки: він тримав оборону на рідній Сумщині та стояв на захисті Покровського напрямку.

Загинув воїн 17.03.2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Побратими кажуть, що Сергій був справжньою опорою для підрозділу. Його оптимізм і незламна віра в перемогу підтримували бійців у найважчі хвилини обстрілів та втоми. Він був тим, хто міг підставити плече, поділитися останнім і знайти слова втіхи для кожного.

Він назавжди залишиться в нашій пам'яті як приклад мужності та людяності. Він віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб ми могли жити на своїй землі. Ми втратили не просто воїна — ми втратили Світлу Людину.

Висловлюємо найщиріші співчуття батькам, рідним та близьким загиблого воїна. Це великий біль для всієї нашої громади.

Світла пам'ять і вічна слава Герою!

Про церемонію прощання із загиблим захисником буде повідомлено додатково, розповіли в Попівській сільській раді.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!