Глухівська громада знову отримала трагічну звістку: обірвалося життя відданого Захисника України Крохи Дмитра Анатолійовича (17.08.1978 – 05.09.2026 рр.).

Дмитро народився у Глухові, в сім’ї військових, тож із дитинства добре знав, що таке дисципліна та обов'язок. Це й визначило його подальшу долю.

Після навчання у Глухівській школі-інтернаті пройшов строкову службу, а згодом закінчив школу прапорщиків у Чернігові. На початку 2000-х років виконував місію як миротворець ООН в Африці (Сьєрра-Леоне), а після повернення служив у Гончарівському на Чернігівщині до 2007 року.

Згодом на довгих вісім років він попрощався з армійськими буднями й присвятив себе цивільним професіям. Працював у різних сферах. Саме в цей період доля звела його з коханою Валентиною.

Втім, у 2015 році він знову став на захист Батьківщини в зоні АТО, а пізніше продовжував службу вже на Сумщині.

Назавжди закарбувалася в пам'яті родини тепла історія, коли під час відпустки воїн вирішив зробити сюрприз коханій: без жодних урочистих приготувань, просто в халаті й тапцях, повіз її до РАЦСу. Цей спогад вони з посмішкою зберігали протягом усіх років спільного життя.

Повномасштабне вторгнення Дмитро зустрів удома. Його підрозділ передислокували на Чернігівщину, де разом із побратимами він чинив запеклий опір ворогові, за що був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». Проте, це лише одна з відзнак його мужності. Наш земляк захищав Україну ще задовго до великої війни, тож за свої досягнення в різні періоди служби він удостоєний й інших високих державних нагород, зокрема й президентських.

Покровськ, Куп’янськ, Авдіївка, Запорізький напрямок - лише мала частина гарячих точок, крізь пекло яких довелося пройти бійцю. Отримуючи численні поранення та контузії, він ніколи довго не затримувався в шпиталях і щоразу рвався назад, до побратимів.

У цивільному житті Дмитро Анатолійович був людиною широкої душі, надзвичайно добрим і чуйним, але водночас вимагав порядку й був уважним до деталей. Любив відпочити з вудочкою на березі озера, досконало розбирався в техніці, постійно щось майстрував.

Попри всі жахи війни, він переконував рідних залишатися вдома, бо непохитно вірив у Перемогу України та відбудову нашого зраненого прикордоння.

На жаль, запеклі бої та важкі контузії суттєво підірвали здоров’я воїна - його серце просто не витримало навантаження. 5 вересня Дмитро Анатолійович передчасно відійшов у вічність.

У Захисника залишилися мати та дружина.

Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким і всім, хто знав Дмитра Анатолійовича.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від болісної втрати, та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника назавжди залишиться в пам'яті рідних, друзів, колег, усіх, хто його знав та шанував. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі, повідомили в мерії Глухова.

Вічна слава і світла пам’ять Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!